Новий рік у Великобританії відзначають з меншим ентузіазмом, ніж Різдво, а деякі його і зовсім ігнорують, лягаючи спати до удару дзвонів. Однак, це не заважає жителям Великобританії дтримуватися встановлених звичаїв святкування початку нового року, про які ми розповімо в статті. Хочемо попередити, що все змінюється, особливо в нинішньому році, а тому, не варто очікувати від британців суворого дотримання традицій.
Традиції святкування Нового року залежать від сімейних устоїв і особистих переваг. Найчастіше англійці влаштовують вечірку в колі рідних і друзів – святкувати починають з восьмої вечора 31 грудня і продовжують до самого ранку. Жителі туманного Альбіону накривають шведський стіл (a buffet) з холодними закусками, бутербродами, солоною випічкою (savouries), солодкими пирогами та печивом. Частування запивають чималою порцією пива, вина, джина або віскі. Іноді, готують велику чашу пуншу, до складу якої входять спиртне, фруктовий сік і вода в різних пропорціях. Дарувати подарунки на Новий рік у Великобританії не прийнято. Опівночі лунають дзвони Біг-Бена, і всі співають шотландську пісню Auld Lang Syne (For the Sake of Old Times).
Якщо сімейного торжества виявилося мало, англійці йдуть танцювати в клуби, ресторани, в центр Лондона на Трафальгарську площу (Trafalgar Square) або до статуї Ероса на Пікаділлі-серкус (Eros in Piccadilly Circus).
Серед англійців є звичай – робити новорічні обіцянки (New Year resolutions), наприклад: навчитися вставати раніше, не запізнюватися або кинути курити.
Також, напередодні Нового року, в газетах публікують список новорічних почестей (the New Year Honor list): прізвища тих, кому повинні видати звання за особливі заслуги або присвятити в лицарі (knighthoods).
Перший гість: the First Foot
У Великобританії першого гостя, який ввійшов до дому в новорічний ранок, називають ферстфут (the First Foot). У Йоркширі його іноді звуть птахом щастя (the Lucky Bird), на острові Мен – куаалтахом (the Quaaltagh). Ферстфутом може стати хто завгодно: випадковий гість (a chance caller) або людина, яка навмисно (on purpose) прийшла принести удачі в дім. Ким би не був ферстфут, вважається, що всі наступні дванадцять місяців він впливатиме (to influence) на долю мешканців будинку.
З особливою увагою до цієї традиції ставляться жителі Шотландії і північної Англії. Тут, поки в будинок не зайде перший відвідувач, з нього не можна виходити. В знак процвітання, ферстфут приносить символічні дари у вигляді їжі або грошей. Іноді, замість цих подарунків або на додаток до них, він несе букет вічнозелених рослин (evergreens) як символ довголіття. Ферстфут вітає господарів на порозі будинку, вони впускають його через парадні двері і гостинно (hospitably) пригощають їжею та напоями. У деяких регіонах Шотландії перший відвідувач приносить вічнозелену гілку (an evergreen branch) або омелу (mistletoe), він не заговорить з господарями, поки в камін не покладуть торф (peat) або вугілля (coal).
За традицією, ним може стати лише стороння людина, проте іноді цим правилом нехтують, адже раннього відвідувача можна і не дочекатися. Тоді один з членів сім’ї – чоловік – виходить з дому незадовго до півночі і урочисто заходить знову після дзвону, тримаючи в руках подарунки. В Англії – шматок хліба і вугілля як символи їжі і тепла (warmth), а також монета (a coin) або трохи солі для багатства (wealth) в наступаючому році. У Шотландії ферстфут несе пляшку віскі або традиційного напою the Het Pint. В околицях Данді і в рибальських селах східного узбережжя, господарі будуть раді отримати червоний оселедець (a red herring) як символ вдалого лову, а в деяких сільських районах (rural areas) Шотландії приносять сніп пшениці (a sheaf of wheat) в знак доброго врожаю кукурудзи (a good corn harvest).
Ферстфут повинен бути енергійним і здоровим, бажано молодим і красивим. У деяких районах східного Йоркшира, Лінкольншира і Нортамберленда люди будуть значно піднесеніше, якщо це буде світловолосий ферстфут. Брюнетів теж зустрічають з радістю, а ось рудих іноді недолюблюють. В одній частині країни хочуть зустріти холостяка (a bachelor) або взагалі дитину, тоді як в інший – одруженого чоловіка.
У Шотландії і на острові Мен першим відвідувачем може бути як чоловік, так і жінка. А ось в Англії неможливо уявити жінку в ролі фестфута. У північних графствах, де Новий рік зустрічають найбільш яскраво, жодній жінці і в голову не прийде стати першим гостем в будинку своїх рідних і друзів. На валлійському кордоні, жінка, яка прийшла в будинок рано вранці 1 січня, повинна спочатку запитати, чи був у будинку чоловік до неї. А якщо ж вона заходить першою, домовласники підозрюють її у навмисній злобі (deliberate malice) щодо їх сім’ї.
Більше століття назад ферстфут приходив в будинок не тільки на Новий рік. У деяких районах Англії його чекали і на Різдво. Різдвяний ферстфут завжди входив через парадні двері, заглядав в кожну кімнату і виходив через запасні двері (якщо такі були). Він не ніс ніяких подарунків, а лише гілку вічнозеленої рослини, однак чекав, що господарі будинку дадуть йому щось натомість. У східному Йоркширі ферстфуту давали хліб, сіль і монету, в інших місцях ранньому гостеві дарували шість пенсів або шилінг, а також щедру порцію різдвяного пирога або сиру з сидром, елем або домашнім вином.
Шотладія: Hogmanay Celebrations
Хогманай – це шотландська назва передодня Нового року. Ніде у Великобританії Новий рік не зустрічають так радісно, як в Шотландії. Підготовка до першого дня наступного року починається з наведення порядку: шотландці натирають латунь (brass) і срібло (silver) до блиску, стелять свіжу постільну білизну (linen), штопають шкарпетки, налаштовують музичні інструменти, заводять годинник, а ще оплачують всі неоплачені рахунки, відповідають на прострочені листи і повертають взяті в борг книги.
Напередодні Нового року домівки наповнюються ароматами смачних страв. Господині накривають столи сливовими пудингами (plum puddings) і пряними смородиновим булочками (currant buns), яблуками, мандаринами і солодкими ірисками (toffees). Незмінними стравами Хогманаю є вівсяні коржики і сир (cakes and kebbuck), пісочне печиво, чорна булочка (a black bun) або смородиновий батон (a currant loaf).
У шотландських містах Новий рік часто зустрічають у великій компанії. Традиційне місце збору – Меркат-крос (the Mercat Cross) – центр (the hub) і символ старого буржуазного життя. В Единбурзі зазвичай збираються у колишньої головної парафіяльної церкви Трон Кірк (the Tron Kirk). З настанням ночі центральна вулиця Прінсес-стріт (the Princess Street) стає наповненою людьми (thronged). Ближче до півночі, всі спрямовують погляди на the Tron Kirk, де розташований годинник, і чекають 12 години (the Capplin o ‘the Twal). Коли стрілки годинника наближаються до півночі, натовп застигає, а потім раптово лунає рев – дзвонять дзвони, завивають сирени і гудуть присутні.
Жителі Шотландії, які вирішили залишитися вдома, сідають поруч з каміном і чекають дзвонів. Опівночі глава будинку широко відкриває вхідні двері і тримає відкритими до тих пір, поки не стихне останній удар дзвону – так він випускає старий рік і запрошує новий. Потім він тихо закриває їх і повертається в родинне коло. Тепер господарі обмінюються побажаннями і невеликими подарунками. Попереду зустріч ферстфута.
Шотландський ферстфут, переступаючи поріг будинку, вітає сім’ю словами “A gude New Year to ane and a ‘!” або просто “A Happy New Year!”. Наповнює келих з фляжки, яку приніс з собою. Глава будинку повинен випити напій до дна, а потім з фляжки ферстфута пригостити кожного, хто зустрічає Новий рік в його будинку.
Танці біля багаття
Шотландський Хогманай – час веселощів, подарунків і неймовірної процесії в місті Комрі в графстві Пертшир. Витоки the Flambeaux Procession і подібних маніфестацій беруться зі звичаїв стародавніх друїдів (the ancient Druids). Уявіть натовп містян (townsfolk) в маскарадних костюмах з великими факелами (torches), яких ведуть волинщики (pipers). Коли процесія завершує свою ходу, факели кидають в купу, і всі присутні танцюють навколо вогню (a blaze), поки він не догорить.
У графстві Нортамберленд, що на північному сході Англії, є власний звичай зустрічати перший січневий день. Напередодні Нового року жителі містечка Ґлендейл збираються на традиційну ходу в маскарадних костюмах, несучи на голові каструлі з палаючою смолою (blazing tar). Незадовго до півночі, процесія підходить до запаленого багаття, і учасники по черзі кидають свої палаючі капелюхи в багаття (a bonfire). Опівночі всі беруться за руки і танцюють навколо багаття, співаючи Auld Lang Syne.