Умовний спосіб в англійській мові – Subjunctive Mood

умовний спосіб

Ми б назвали тему умовного способу в англійській мові (Subjunctive Mood) однією з найскладніших з розділу «Граматика» ось з яких причин. По-перше, в цьому способі чимало різних форм, як синтетичних (простіших), так і аналітичних (складніших). А для того щоб їх всі вивчити, необхідно розуміти, як створена кожна з них. По-друге, умовний спосіб в англійській мові охоплює і минулий, і теперішній, і майбутній часи, і в різних часах будуть використані різні форми. По-третє, існує багато типів речень і конструкцій, в яких вживається саме цей спосіб. І, нарешті, іноді нам важко зрозуміти і побачити сенс, який мається на увазі в кожному конкретному випадку, тому часом ми замислюємося, чи використовується тут умовний спосіб в англійській мові чи якась граматична форма.

Як би там не було, якщо все-таки вчити англійську граматику і розібратися в особливостях вживання цього способу, то ніяких перешкод для осягнення цієї теми не виникне.

Що значить умовний спосіб.

Як ми знаємо, англійська мова має три способу: дійсний (Indicative Mood), наказовий (Imperative Mood) і умовний. Деякі граматики, але не всі, виділяють ще й четвертий – умовний спосіб (Conditional Mood). Перший вказаний спосіб виражає реальність дії в усіх трьох часах, другий – спонукання до дії, прохання чи наказ; а от третій (необхідний нам) – можливість, припущення, бажання, сумнів або нереальність дії. Нехай вас не лякають такі туманні визначення способу, на прикладах все буде зрозуміло. Головне, що слід запам’ятати, що в умовному способі в англійській мові можна говорити про уявні (бажані, передбачувані) ситуації, які цілком можливі за певних зусиль або обставин, або які спочатку ніколи не здійсненні.

Приклади речень в Subjunctive Mood

Had I seen him yesterday, I would have asked him about it.

Якби я побачив його вчора, я б запитав його про це.

Українською умовний спосіб дієслова найчастіше перекладається поєднанням дієслова в минулому часі з часткою «б» (і ця форма відноситься до будь-якого часу). Як варіанти: хотів би, зміг би, зумів би, дізнався б, чекав би і т. Д.

If I were you I should have gone to bed earlier before the exam.

Якби я був на твоєму місці, перед іспитом я б ліг спати раніше.

Ми будемо говорити про дві форми умовного способу дієслова в англійській мові – синтетичні (Subjunctive I) і аналітичні (Subjunctive II). Перед тим, як розглядати варіанти вживання цих двох форм, зупинимося на правилах їх утворення.

Так звані «старі, архаїчні» або іншими словами прості (синтетичні) форми не мають в своєму складі ніяких допоміжних дієслів. Ці форми збігаються з формами інфінітива без частки to, формами простого або доконаного минулого часу. Якщо ми говоримо про Present Subjunctive I, то необхідно відзначити, що в даному випадку форма (інфінітив без to) залишається без змін, незалежно від особи і числа (тобто ніяких -s на кінці в 3 особі однини). Дієслово to be теж не змінюється по особах і числах в реченні в умовному способі, так і залишається – be.

I suggest that we all go to the concert.

Я пропоную, щоб ми всі пішли на концерт.

It is necessary that all people care of their health.

Необхідно, щоб всі дбали про своє здоров’я.

Якщо ми говоримо про Past Subjunctive I, слід запам’ятати, що ця форма схожа на форму простого минулого часу (Past Simple). В цьому випадку дієслово to be буде в формі were для всіх осіб і чисел. Як перша, так і друга форми знаходять себе в вираженні дій в трьох часових площинах, які не передують моменту мовлення.

If only he were free!

Якби тільки він був вільний!

It’s about time you solved your problems!

Пора було вже вирішити свої проблеми.

І якщо ми говоримо про Past Perfect Subjunctive I, то за формою це те ж саме, що і доконаний минулий час (Past Perfect). В цьому варіанті ми маємо справу з подіями минулого, які вже здійснилися до моменту висловлювання.

I wish I had finished my picture long ago.

Шкода, що я не закінчив свою картину ще давно.

If we had been at the hospital, we should have helped you with your medical insurance.

Якби ми були в лікарні, ми б допомогли вам з медичною страховкою.

Переходимо до складних (аналітичних) форм – Subjunctive II. Ці форми являють собою поєднання допоміжних дієслів (should / would / might / could) і інфінітива основного дієслова без частки to, перфектного або неперфектного. Причому, останнім часом would практично не вживається, а для всіх осіб і чисел ми беремо should. Could (минуле від can) являє собою фізичну можливість вчинення дії (зміг би, зумів би), а might (минула від may) відповідає за можливість вчинення дії, пов’язаної з обставинами.

Ця форма умовного способу в англійській мові – Subjunctive II – володіє двома часами: Present Subjunctive II і Perfect Subjunctive II. У першому випадку після should ми маємо неозначений інфінітив дієслова без to, а ось в другому – перфектний інфінітив дієслова без to. Відмінність справжнього і перфектно умовного способу дієслова в англійській мові полягає в наступному: використовуючи умовний спосіб, ми говоримо про ймовірну, бажану дію, яка ще може (не може) здійснитися в майбутньому. Якщо ми звертаємося до перфектного умовного, то показуємо, що час ймовірної дії вже минув, а сама дія так і залишилося в планах. Тут ми можемо шкодувати, обурюватися… але без толку, так як все вже відбулося.

Why should I go there?

З якого дива мені туди йти?

The teacher advised that the girl should be sent to a musical school.

Учитель порадив, щоб дівчинку відправили в музичну школу.

It’s a pity you should have fallen ill.

Шкода, що ти захворіла.

If we had had to choose we should have come to another country.

Якби нам довелося вибирати, ми б вирушили в іншу країну.

Зазвичай форми Subjunctive I вживаються в підрядних реченнях, а форми Subjunctive II – в головних реченнях в складі складнопідрядних, або в простих реченнях. Але це не аксіома, є свої винятки і нюанси. Про те, «як» і «де» вживається умовний спосіб в англійській мові, ви можете прочитати в статті «Вживання умовного способу в англійській мові».