Слова-привиди

Слова-привиди

Навіть в найвідоміших словниках бувають помилки. Іноді на сторінки видань потрапляють неіснуючі слова, яких насправді немає в англійській. Оксфордський, Кембріджський, Вебстер і десятки інших менш відомих словників – у всіх з них є лексеми, які ще називають слова-привиди. Вони ніби є, але їх насправді немає. Згодом слова-привиди перетворилися з прикрих помилок в інструмент, який допомагає укладачам словників захищати свої авторські права. Як це взагалі сталося – сьогодні говоримо про це.

Перше слово-привид: abacot

Складання словників – це колосальний обсяг роботи, в якому бере участь велика кількість людей. Тому помилки тут – явище не рідкісне. Зрозуміло, що філологи багаторазово перевіряють записи, але в друкованих версіях помилки все одно трапляються.

Професор Уолтер Скіт, президент Лондонського філологічного товариства в 1886 році писав:

Доктор Мюррей, як ви можете згадати, написав дуже гарну статтю, щоб обґрунтувати виключення з Словника слова «abacot», яке Вебстер визначає як «державний головний убір, який використовували англійські королі, зроблений у формі двох корон». Воно було абсолютно правильно і розумно відкинуто редактором, тому що такого слова не існує, а заявлена ​​форма є наслідком досконалої помилки … помилки друкарів або переписувачів, палкої уяви або неписьменності редакторів …

Тому я пропоную вашій увазі ще кілька слів, схожих на «abacot»; слів, які з часом перегляне наш редактор, і я не маю сумнівів, що він їх відхилить. І щоб було зручно коротко називати подібні слова, я пропоную назвати їх «слова-привиди». І я визнаю назву «слово-привид» тільки за такими словами і словоформами, які безглузді в принципі.

І таких слів-привидів виявилося досить багато. Що, загалом, і не дивно. У Вебстерсьому і Оксфордському словниках сьогодні є близько 470 000 лексем. Наявність в загальному списку 20-30 слів, яких насправді не існує в англійській мові – це малий відсоток помилки в настільки величезному філологічному дослідженні.

У доінтернетну еру контролювати наявність подібних лексем було вкрай складно. Навіть геніальний редактор не знатиме всі 470 000 термінів. Кожне більш-менш рідкісне слово, а таких в великих словниках понад 80%, вимагало ретельної перевірки. І іноді налагоджена система давала збій.

Деякі слова, яких ніби як не існує (але це не точно)

За багато століть розвитку англійської мови слів-привидів накопичилося достатньо. Цікаво те, що всі вони звучать цілком логічно і відповідають правилам англійської мови. Більш того, деякі з таких помилкових лексем реально згодом стали використовуватися в повсякденному житті.

Ми зібрали кілька прикладів, які спочатку були помилковими, але потім стали широко розповсюджуватися, а зараз і зовсім вважаються легітимними і офіційними.

Gravy

Сьогодні це слово включено в усі словники і означає «підлива з м’ясного соку».

Але в XIV столітті воно прийшло в англійську завдяки помилці перекладача, який адаптував кулінарну книгу з французької. В оригіналі було слово «grane», яке позначало спеції, але помилка перетворила його в «grave», а потім і в «gravy», попутно кардинально змінивши його зміст.

Syllabus

Зараз це поширене слово, але в XV столітті воно було створено через неуважність переписувача. В одному варіанті перекладу «Листи до Аттіка» Цицерона, грецьке слово «sittybas» (таблиця записів) було передано як «syllabus».

За сотню років цю помилку продублювали безліч разів, тому вже в XVI столітті воно стало цілком звичайним. А сьогодні воно є у всіх словниках на повних правах і означає «конспект».

Tweed

Так-так, звичайне і звичне нам слово “твід”, яке позначає вид тканини, – це теж слово-привид, яке з’явилося через прикру помилку.

У шотландській мові є слово «twill», яке, власне, і позначає ту саму тканину, з якої шиють кілти. При цьому в Шотландії є річка Твід. Можливо, при торгівлі шотландців з англійцями, другі зачепилися за відому назву і не стали перевіряти ще раз, як там правильно пишеться. Так «twill» перетворився в «tweed». І в 1800-х це вже було цілком легітимне слово.

Dord

Один з тих прикладів, коли помилкове слово все ж було прибрано зі словника Вебстер. А потрапило воно туди в 1934 році через непорозуміння.

Редактор залишив укладачу записку: «D or d, cont./density», маючи на увазі, щоб до слова density додали, що його можуть позначати за допомогою абревіатур D або d. Але укладач сприйняв «D or d» як ціле слово «dord» зі значенням «density» і додав його в словник.

Помилку помітили лише після друку словника, а щоб вирішити питання з нею остаточно і виключити слово, знадобилося цілих 13 років.

Як помилки стали інструментом для захисту авторських прав

У 1886 році була прийнята Бернська конвенція з охорони літературних і художніх творів, яка стала одним з перших міжнародних документів в області захисту авторських прав.

Словники як продукт інтелектуальної творчості теж потрапляли під захист. Але перед укладачами постало цікаве питання – як довести, що авторські права були порушені, якщо слова в англійській загальні і у всіх словниках вони повторюються?

Англійська мова – це загальнонаціональне надбання. І ніхто не заважає нечистим на руку авторам взяти текст іншого словника і видати його за власні наукові дослідження.

Рішення вийшло витончене. Укладачі словників і енциклопедій стали навмисно додавати помилкові слова і дефініції, яких в реальній мові не існує. Адже якщо в чужому словнику ви знаходите термін, який придумали самостійно, то абсолютно точно, що укладачі просто вкрали його у вас.

Подібні навмисні слова-привиди стали називати фіктивними записами. В епоху друкованих видань вони стали одним з найбільш ефективних способів захисту авторських прав.

У довідниках і енциклопедіях з’являлися статті про неіснуючі види спорту, а на картах виростали неіснуючі міста і селища – так звані «паперові міста». При копіюванні «привидів» ставало цілком реально довести факт розкрадання інтелектуальної власності і порушення авторських прав.

Один із прикладів. Два неіснуючих міста Beatosu і Goblu, які творці карти помістили на карту штату Мічиган.

Несподівано помилки в словниках стали приносити користь укладачам. І дійсно, навіть десяток неіснуючих слів в словнику на 100 000 лексем – це мізер. Простому користувачеві вони не заважали – на них не вело жодне перехресне посилання і їх можна було знайти тільки прицільно. А ось для потенційних зловмисників вони були як кістка в горлі – якщо копіювати все підряд, був серйозний ризик продублювати це саме фіктивне слово, а разом з ним отримати проблеми з законом.

Від випадкових помилок словники все ж намагалися позбутися, але при цьому додавали навмисні.


Цікава ситуація трапилася з Новим Оксфордським словником американської англійської мови, коли в 2005 в ньому знайшли неіснуюче слово «esquivalience», якому приписали значення «умисне ухилення від посадових обов’язків».

Його додали в 2001 році як інструмент для захисту авторських прав. Адже словник доступний в онлайн-режимі і скопіювати його базу набагато простіше, ніж в будь-яку з друкованих версій. І дуже ймовірно, що це далеко не єдине підставне слово-привид.

Ось тільки лексема «esquivalience» стала дуже популярною, коли сама історія розкрилася. На неї стали робити посилання і публікувати в ЗМІ. Сьогодні слова «esquivalience» в Оксфордському словнику вже немає – розкрили його підставну роль, тому і потреба в ньому пропала. Слова таємні агенти.


Причому так робили не тільки укладачі словників, але також автори енциклопедій, чартів, списків, довідників та інших великих текстових матеріалів.

Нова енциклопедія Паулі, видана в 1996 році, містила статтю про вигаданий вид спорту – апопудобалія (apopoudobalia), в який нібито грали в Стародавньому Римі.

У Новій енциклопедії Колумбійського університету 1975 року було велика стаття про Ліліан Маунтвізель – повністю вигадану особистість. Згодом про неї все одно дізнались і ім’я стало кличкою для подібних фіктивних записів – в англомовній сфері їх часто називають Маунтвізел (Mountweazel).

Рекордсменом в кількості фіктивних записів можна вважати Циклопедію американської біографії Епплтон – в шести томах дослідники знайшли близько 200 фіктивних записів. І автори підійшли до них з великою фантазією.


Наприклад, Уе де Наварра був реальною людиною, але укладачі додали вигаданих деталей в його життєпис. А Рафаель Феррер, Джозеф Кантілліон і Вільям Теннер – повністю вигадані особистості з досить докладними біографіями. Всього вигаданих особистостей близько 45.


Навіщо було вигадувати так багато – не ясно.

Згодом змінилася сама суть слів-привидів. Якщо ще сто років тому вони потрапляли в словники через неуважність або помилки, то зараз – це цілком продумані акції, щоб забезпечити більш високий рівень захисту авторських прав.

Додатковий матеірал до теми “Слова-привиди”:

Підпишіться на наш Telegram канал!
Holler Box