Загальні запитання

Загальними запитаннями називаються запитання, мета яких — дістати від співрозмовника підтвердження або заперечення висловленої в запитанні думки. Ці запитання вимагають стверджувальної або заперечної відповіді (наприклад, yes або nо).

Загальні запитання, як правило, не мають питального слова. Вони вимовляються з інтонацією, яка підвищується в кінці речення, і характеризуються наявністю інверсії.

Загальні запитання можуть бути двох структурних типів: типу І і типу II.

Загальні запитання структурного типу І

Are you a engineer? — Yes, I am.

Will you have many things to do tomorrow? — No, I’m quite free.

Have you seen my new dress? — No, I haven’t, but I’d like to.

Загальні запитання структурного типу II

Did you say anything? — No.

Do you like fish? — Yes, I do.

Does your father work at the factory? — Yes, he’s been working there for many years.

Did you have any difficulty in finding my house? — No, I didn’t.

Відповіді на загальні запитання підтверджують або заперечують те, про що запитується. Підтвердження і заперечення можуть бути короткими І розгорнутими, вони можуть виражати відтінки впевненості і сумніву, можуть мати додаткові висловлювання.

  • Відповідь на загальне запитання може бути виражена словом-реченням або фразою-реченням.

Did you ring me up last night? — Yes.

Are you listening? — Yes, of course.

Will you help me? — Why, sure!

Will you come? — Maybe.

Do you remember his address? — No.

Have you any objections to my proposal? — Oh, no!

  • Відповідь може складатися з слова або фрази підтвердження або заперечення і короткого речення, яке складається із займенника-підмета і дієслова-замінника (допоміжного або модального дієслова, що вживається в запитанні).

Will you join our English circle? — Of course, I will.

Did you see John yesterday? — Yes, I did.

Does your brother know English? — No, he doesn’t.

Did you like the concert? — No, I didn’t.

Are you very busy now? — No, I’m not.

Can you play table tennis? — No, I can’t.

Можливі відповіді і без слів підтвердження і заперечення.

Did you read the book I gave you? — I did.

Were you at the party last night? — I was.

В українській мові на відміну від англійської в коротких відповідях на загальні запитання може повністю повторюватися присудок запитання:

Ти читав цю книгу? — Так, читав.

Ти дивився нову картину? — Дивився.

В англійській мові смислове дієслово в короткій відповіді ніколи не повторюється.

Have you read this book? — Yes, I have.

Did you see the new film? —Yes, I did.

  • Відповідь на загальне запитання може виражати підтвердження або заперечення з відтінком невпевненості або співчуття. Такі відповіді складаються з підмета I і дієслів believe, think, suppose, hope, to be afraid з прислівником so (у стверджувальній або заперечній формі) або з заперечною часткою not (у заперечній формі).

I think so. (Думаю, що так.) I don’t think so. (Не думаю.) I hope so. (Сподіваюсь.) I hope not. І т. п.

Do you think we’ll have to wait here long? — I hope not.

Is it time to go? — Yes, I think so.

Is our bookshop open on Monday? — I don’t think so.

Замість прислівника so і частки not іноді вживаються короткі фрази підтвердження і заперечення (див. вище).

Do you happen to know where George lives? — I’m afraid I don’t.

У розмовній мові (у фамільярному звертанні) можуть вживатися загальні запитання без інверсії: вони відрізняються від розповідних речень тільки висхідною інтонацією.

You really like il? — Yes, I do.

You like this kind of work? — Very much.

And you enjoyed it, yes? — Oh, yes, I did.

You hear me? — Yes.

Особливим різновидом загальних запитань є розділові запитання (Disjunctive Questions), які складаються з двох частин. Перша — розповідне речення в стверджувальній або заперечній формі, друга — коротке загальне запитання, яке складається з підмета-займенника і допоміжного або модального дієслова або дієслів to be, to have з першої частини.

Якщо в першій частині зазначених дієслів немає, у запитанні вживається дієслово-замінник to do. Якщо перша частина стверджувальна (коли сподіваються відповіді yes), то друга — заперечна; якщо перша частина заперечна (коли сподіваються відповіді по), то друга не має заперечення.

Перша частина розділового запитання вимовляється з спадною інтонацією, друга частина — з висхідною. Такі запитання відповідають в українській мові запитанням з вставними словами: Чи не так? Чи не правда? Правда? Розділові запитання дуже вживані в розмовній мові.

Не is here, isn’t he? (Він тут, чи не так?)

Не isn’t here, is he? (Його тут немає, чи не правда?)

You will come, won’t you? (Ти прийдеш, чи не правда?)

Jane doesn’t play tennis, does she?

You don’t have to go there now, do you?

Tom speak English fluently, doesn’t he?

Your brother can repair radio-sets, can’t he?

You have such a book, haven’t you?

На розділові запитання звичайно даються відповіді з короткими стверджувальними або заперечними фразами.

Today’s Monday, isn’t it? — Yes, it is.

You don’t like coffee, do you? — No, I don’t.

Відповіддю на розділові запитання із стверджувальною першою частиною часто бувають вирази: That’s right. That’s so. Quite so. Quite right.

You’ve been here before, haven’t you? — That’s right.

You returned from the trip yesterday, didn’t you? — That’s so.

На відміну від української мови в англійській мові в стверджувальній відповіді завжди вживається слово yes, а в заперечній — nо. Порівняйте:

You didn’t like song, did you?

Yes, I did. (No, I didn’t.)

Тобі (вам) не сподобалася пісня, чи не так?

Ні, сподобалася. (Так, не сподобалась.)