Наказові (спонукальні) речення


Наказові речення виражають спонукання до дії з метою виконання наказу, бажання, прохання, дозволу, поради того, хто говорить. У заперечній формі наказові речення можуть виражати заборону.Наказові речення мають дієслово-присудок у наказовому способі. Ці речення характеризуються відсутністю підмета. Накази вимовляються з спадною інтонацією.

Come here! 

Don’t be silly! 

Let’s go at once!

Додавання слова please (на початку або в кінці речення) або короткого речення will you або won’t you в кінці речення пом’якшують наказ, перетворюючи його на прохання або запрошення.

Give me some water, please. 

Please bring me a piece of chalk.

Help me with the luggage, will you?

Have a cup of tea, won’t you?

Вживання підсилювальної форми наказового способу робить прохання більш наполегливим.

Do come, Ann!

Do be serious, George!

 

Речення з дієсловом у наказовому способі з підметом you мають додатковий відтінок значення (роздратування, нетерпіння).

You mind your own business!

Спонукання до дії може бути виражене не тільки наказовими реченнями, а й деякими типами питальних і розповідних речень, наприклад:

  • питальними реченнями (ввічливе прохання):

Would (Will) you pass me the salt, please?

Won’t you stay a little longer?

Will you please shut the door?

  • розповідними реченнями:

You mustn’t be late for school.

(Don’t be late for school.)

You can’t do that. (Don’t do that.)

You should be more attentive.

  • окличними реченнями:

Enough of this!

Silence!