Переддень Дня всіх святих або Хелловін здавна вважається святом нечисті. Чи вірите ви в існування жахливих чудовиськ, про яких розповідається в багатовікових легендах? Чи вважаєте їх дурною вигадкою предків? Ми вирішили розповісти вам про легендарні хелловінські чудовиська англомовного світу і про те, звідки вони з’явилися.
Вампір
Вампір (від угорського vámpír) – мрець, що встав із домовини і живиться людською кров’ю. Він не переносить сонячного світла (he is intolerant of daylight), вміє перетворюватися в кажана і володіє великою фізичною силою. Принаймні, саме таким вампіра представив світу Брем Стокер у своєму легендарному романі «Дракула». Хто знає, чия особистість надихнула письменника на створення образу іменитого графа? Існує дві версії. Згідно з першою, Стокер узяв за основу історію румунського князя Влада III Дракули, якого за неймовірну жорстокість в бою прозвали Цепешем («Колосажатель» румунською). За іншою версією, ірландський письменник використовував місцеву легенду про злісного вампіра-карлика Авертаха, катувавшого своїх підданих. Хто б не став прообразом знаменитого кровопивці (famous bloodsucker), не викликає сумнівів одне: Дракула залишається головним вампіром всіх часів і народів (the greatest vampire of all time).
Вервольф
Вервольф (від англо-саксонського wer – людина, чоловік і wolf – вовк) – надприродна істота, також відома як перевертень; щось середнє між людиною і вовком. Образ людини-вовка з’явився в переказах задовго до інших міфічних істот. Вважалося, що вервольфи перетворюються коли місяць повний (transform during full moon), з’їдають серця своїх жертв, щоб стати сильніше, а також мають здатність до регенерації. Укус вервольфа перетворював людину в перевертня. Зупинити чудовисько могла тільки зброя зі срібла. З відкриттям такого психічного захворювання, як лікантропія (грецьке lycoi – вовк і anthropos – людина), легенди про перевертнів набули великого поширення. При лікантропії хворий уявляв себе вовком і поводився як звір (has beast manners).
Гоблін
Гоблін – чарівне людиноподібне створіння, яке не терпить сонячного світла і живе в підземних печерах. Є дві версії походження слова goblin. Оксфордський словник англійської мови стверджує, що goblin – похідне від латинського слова Gobelinus, в XII столітті так називали стародавнього кельтського духа, який мешкав в землях нормандського міста Евре. Згідно іншого джерела, рід гоблінів походить від племені гномів (came from dwarf tribe), вождя якого звали Gob (Гоб), а його підлеглих називали Gob-lings. Гоблінів прийнято вважати різновидом фей, ось тільки за зовнішнім виглядом вони на своїх родичів зовсім не схожі: зморщені, горбаті, з загостреними кігтями і зубами. В англійській міфології гобліни – вкрай негативні персонажі (extremely negative characters). Вони люблять пакостити людям різноманітними способами: насилати на них нічні кошмари, галасувати, псувати продукти і розбивати посуд.
Буга
Розповіді про Бугу ходять в США, Канаді та Великобританії. Саме слово bogeyman (bogieman) бере свій початок від шотландських слів boggart (гоблін) і bogle (шкідливий привид). Завдяки творам поета Роберта Бернса і письменника Вальтера Скотта ці слова увійшли в повсякденний побут, а вже з 1836 року британські батьки стали лякати бугою своїх неслухняних діток (mischievous children). Згідно з легендою, він любить темряву, живе під ліжком (або в шафі) і живиться дитячими страхами. Ніхто точно не знає, як виглядає Буга, адже він здатний приймати форму будь-якого чудовиська (take the form of any monster). Проте, існує припущення, що істинний Буга представляє собою високу чорну тінь. Українським аналогом є бабай – так само, як і його англійський «побратим», використовується як інструмент приборкання примхливих діточок.
Зомбі
Зомбі (англійське zombie) або живий мрець – труп, який ожив за допомогою магії, та який живиться людською плоттю. Віра в зомбі бере свій початок на Гаїті в XVII столітті. Перевезені на острів раби з Африки практикували вуду і чорну магію, і місцеві жителі не раз ставали свідками страшного чаклунства (frightening witchcraft). Сам термін «зомбі», на думку лінгвістів, походить від західноафриканської «Жамба» – «привид». Згідно з іншою теорією, сучасне слово зомбі – похідне від «нзамбі», яке перекладається з африканської мови банту як «душа мерця». Впровадження способу ходячого мерця в масову культуру англомовних країн почалося з фільму Джорджа Ромеро «Ніч живих мерців» в 1968 році. З тих пір безліч кінофільмів, серіалів і відеоігор показують зомбі саме такими, якими їх зробив знаменитий режисер, – скажених натовпом злих чудовиськ, готових на все, лише б поласувати вашими мізками (eat your brains).
Банші
Банші (від ірландського bean sídhe – жінка з потойбічного світу Ши) – привид жінки, чий крик (плач) віщує смерть всякому (sounds the death knell for anyone), хто її почує або зустріне. В ірландському фольклорі вона грає велику роль, тому в різних частинах острова її називають по-різному. Наприклад, в графстві Тіпперері поширена назва boshenta (бошента) – похідне від badhbh chaointe (плакальниці), в Уексфорді її звуть bow (бау), а в Уотерфорді – bibe (Байба). Дослідники кельтської міфології висувають різні припущення про походження банші. Деякі зараховують її до роду фей, інші вважають, що це привид жінки-плакальниці, треті розглядають банші як дух-покровитель сім’ї, до якої вона приходить. Банші незмінно є в жіночому образі (an image of a woman), будь то молода дівчина або згорблена стара. Волосся, що розвіюється, і довгий плащ – така ж візитна картка банші, як і її крик (плач). У класичних ірландських легендах її образ романтизували, представляючи її прекрасної феєю, але в наш час він несе швидше негативне забарвлення.
Біґфут
Біґфут (англ. Bigfoot – велика нога) або єті (снігова людина) – величезна істота, схожа на людиноподібну мавпу (anthropoid ape). За розповідями, єті має міцну статуру, довгі руки і масивну щелепу. Все тіло істоти покрите густою шерстю, переміщається він на двох ногах. У легендах канадських індіанців єті називають sasquatch (волосатий чоловік). Незліченні зустрічі зі сніговою людиною відбувалися на території лісів Північної Америки і Канади починаючи з кінця 50-х років. Тоді група американських робітників виявила на своїй будові гігантські сліди, що ведуть до лісу. І хоча пізніше з’ясувалося, що це був всього лише розіграш, бігфут став справжньою сенсацією (real sensation). Деяким очевидцям навіть вдалося зняти цю істоту на камеру. До сих пір ходять суперечки про достовірність подібних «доказів», а деякі вчені відносять єті до критидів – тварин, існування яких теоретично можливо, але науково не доведено (theoretically possible, but not confirmed scientifically).
Вендіго
Вендіго – від алґського wendigo (дух-людожер), windigo (канібал). У легендах північноамериканських індіанців – міфічний монстр, який живиться людським м’ясом. Незважаючи на сильну худобу, Вендіго – істота неймовірної сили і швидкості. Його зріст досягає 4 метрів, шкіра тверда, як камінь, а зуби і пазурі гострі, як лезо. Спочатку він був символом голоду і зимової холоднечі (a symbol of famine and winter cold) у корінних племен Північної Америки. Цікаво, що в цих самих племенах неодноразово зустрічалися випадки захворювання «психозом Вендіго». При цьому розладі, людина вважала, що перетворюється в монстра, і відчуває непереборну тягу до канібалізму (irresistible thirst for cannibalism). Є кілька версій його виникнення, але тільки одну вважають найбільш правдоподібною. На Півночі США, де знаходилися найбільші поселення, зими вкрай суворі і знайти їжу для всіх нащадків було дуже важким завданням. Тоді і з’явилися перші жертви «психозу Вендіго», а слідом за цим – і таємничі зникнення людей. Вендіго регулярно бачили в XIX – XX століттях в Північній Міннесоті, а деякі місцеві жителі навіть присвячували все життя (devoted their lives to) полюванню на це чудовисько.
Історії про легендарні хелловінські чудовиська досі блукають світом. Та більшість передається з покоління в покоління як частина культурних традицій. Вірити в чудовиськ чи ні – особиста справа кожного. Але ви про всяк випадок перевірте, чи не ховається під вашою ліжком Буга. Щасливого Хелловіну! 🙂