Вставні речення виконують функцію вставного члена речення. Вони виражають відношення того, хто говорить, до висловлювання і відносяться до всього речення в цілому, а не до якогось окремого члена речення.
What time can it be, I wonder.
О котрій це може бути, мені дивно.
We’ve lost our way, I’m afraid.
Я боюсь, що ми загубились.
Вставні речення ставляться звичайно в середині або в кінці речення і відокремлюються комами. Деякі з них можуть стояти на початку речення.
You are not ill, I hope.
Я сподіваюсь, що ти не хворий.
You must go there at once, I’m telling you.
Кажу тобі, що краще туди піти відразу.
You’ve come pretty late, I must say.
Мушу визнати, я трохи спізнився.
You are hungry, I suppose.
Я догадуюсь, що ти голодний.
You know, it’s not exactly what you want.
Знаєш, це трішки не те, чого ти хотів.
Фрази, які допоможуть утворити таке речення:
- I must admit – Мушу визнати, що…
- It seems that – Здається, що….
- As far as I know – Наскільки я знаю…
- Frankly speaking – Чесно кажучи…
- In my opinion – На мою думку…
- It goes without saying – Безмуовно…