Василь Семенович Стус — видатний український поет XX століття, перекладач, прозаїк, мислитель, літературознавець, правозахисник, борець за незалежність України у XX столітті.
Birth and early life
Vasyl Stus, born 8 January 1938 in Rakhnivka, Haisyn district, Vinnytsa province, died 4 September 1985 in a Soviet strict-regime concentration camp (Perm). Dissident poet.
Education
Stus studied at the pedagogical institute in Donetsk and began his graduate work at the Institute of Literature in 1964. A year later, because of his protests against the secret arrests and closed trials, he was expelled from the institute, and in 1972 he was arrested. He was sentenced to five years of strict-regime labor camp followed by three years of exile. While in exile he joined the Ukrainian Helsinki Group, and for that he was rearrested in 1980 and sentenced to 10 years of strict-labor camp and 5 years of exile. A man of uncompromising principles, Stus refused to kowtow to the regime and was subjected to constant persecutions, which finally were responsible for his death. After facing repeated refusals, family and friends received permission to transfer his body to the Baikove Cemetery in Kyiv (1989). The. event became a manifestation of national solidarity and censure of the repressive regime.
Poetry
Stus began writing poetry as a student, and some of his poems appeared in the journals Dnipro and Zmina in 1963-5. Because of his activities in the dissident movement, his first collection of poems was not printed. Up to 600 poems and translations were destroyed in 1976. Some poems miraculously survived and were smuggled out to the West, where Stus’s poetry appeared in several collections. The first collection “Winter Trees” (1970), was followed by “A Candle in a Stirrer” (1977) and the posthumous “Palimpsests: Poems of 1971-9” (1986). The first collection to appear in Ukraine was underground collection “The Return” (1990). Final ‘acceptance’ came also in 1990, with the publication of “The Road of Pain”. In 1992 two collections were published- in Ukraine containing his poetry, articles, letters, and diary’ excerpts.
Переклад: Народження
Василь Стус, народився 8 січня 1938 року в Рахнівці Гайсинського повіту Вінницької губернії, загинув 4 вересня 1985 року в радянському концтаборі суворого режиму (Перм). Поет-дисидент.
Освіта
Стус навчався в педагогічному інституті в Донецьку і розпочав аспірантуру в Інституті літератури в 1964 р. Через рік через протести проти таємних арештів і закритих судових процесів його виключили з інституту, а в 1972 році його заарештували . Його засудили до п’яти років трудового табору суворого режиму, після чого три роки заслання. Перебуваючи в еміграції, він приєднався до Української Гельсінської групи, за що був заарештований у 1980 році та засуджений до 10 років табору строгих робіт та 5 років заслання. Людина безкомпромісних принципів, Стус відмовився віддаватися режиму і зазнавав постійних переслідувань, які, нарешті, стали причиною його смерті. Після облицювання неодноразові відмови, родина та друзі отримали дозвіл перенести його тіло на Байкове кладовище в Києві (1989). Ця подія стала проявом національної солідарності та загрози репресивному режиму.
Писемність
Стус почав писати вірші ще студентом, а деякі його вірші з’явились у журналах «Дніпро» та «Зміна» у 1963-65 роках. Через його діяльність в дисидентському русі його перша збірка віршів не була надрукована. До 600 віршів та перекладів було знищено у 1976 р. Деякі поеми дивом вижили та були перевезені на Захід, де поезія Стуса з’явилася у кількох збірках. Перша збірка «Зимові дерева» (1970), далі «Свіча в свічаді» (1977) та посмертна «Палімпсест: Вірші 1971–79» (1986). Першою в Україні збіркою з’явилася підпільна колекція “Повернення” (1990). Остаточне «прийняття» прийшло також у 1990 році, опублікувавши «Дорога болю». У 1992 році було видано дві збірки – в Україні, що містять уривки його поезій, статей, листів та щоденників.