Леся Українка — українська письменниця, перекладачка, культурна діячка. Співзасновниця літературного гуртка «Плеяда». В сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.
Birth
Larisa Kosach (pen-name Lesia Ukrainka) was born in Novhorod-Volynsky on February 25, 1871 which is now in Zhytomir Region. Her father was a lawyer and her mother was a Ukrainian writer (pen-name Olena Pchilka).Her sister was married to Mykhailo Drahomanov, a scholar, public figure and political emigre, who was to play a great role in Lesia’s life.
Childhood
When Lesia was nine, her parents moved to the town of Lutsk and settled at an estate near Kovel. Because of weak health and the absence of school with instruction in the Ukrainian language, Lesia received education at home. She had a remarkable aptitude for the humanities.
Poetry
Lesia’s close ties with distinguished public and cultural figures of her time played a positive role in her formation as a poet. Apart from Drahomanov and Franko, the Kosaches friends included the composer M. Lysenko, the poet, playwright and one of the founders of the Ukrainian professional theater N. Starytsky, the bibliographer M.Komarov, and the poet V.Samiilenko. Such a milieu made Lesia try her hand at writing poetry early. At the age of nine she wrote her first verses, and at 13 her first poem was published in the Lviv magazine “Zoria”. From then on her poetry appeared regularly in the Ukrainian publications.
Disease
Unfortunately, the outset of her literary career coincided with the first symptoms of what was then an incurable disease — tuberculosis of the bones. Her poor health made her travel from one warm country to another — Vienna, Crimea, Italy, Georgia, Egypt.
In 1893 her book of verse, “On Wings of Songs”, was published. It was favorably received both by the readers and critics. Then followed her book of verse “Thoughts and Dreams”, “Responses”, which earned her, alongside L. Franko, a leading place in Ukrainian literature at the turn of this century. Just then she turned to playwrighting. Her first works of drama were based on subjects from the Bible. Among her best plays are “The Forest Song” and “The Stone Host”.
Beginning with 1894 Lesia lived in Kyiv. Here she started learning foreign languages. Later on she read and spoke English as well as Ukrainian. With a full command of German, French, Italian and English she could write not only prose, but also poetry in all these languages.
Death
L. Ukrainka died on August 1, 1913 in Georgia, and was buried in Kyiv. Her works reveal the dominant feature of her talent — exceptional public sensitivity and the ability to grasp and express in vivid images the idea and tendencies of her time.
Переклад: Народження
Лариса Косач (псевдонім Леся Українка) народилася в Новгороді-Волинському 25 лютого 1871 року, що зараз знаходиться на Житомирщині. Її батько був юристом, а мати – українською письменницею (псевдонім Олена Пчілка). Її сестра була одружена з Михайлом Драгомановим, науковцем, громадським діячем та політичним емігрантом, який мав відігравати велику роль у житті Лесі.
Дитинство
Коли Лесі було дев’ять, її батьки переїхали до містечка Луцьк і оселилися у маєтку поблизу Ковеля. Через слабке здоров’я та відсутність школи з навчанням українською мовою Леся здобула освіту вдома. Леся Українка мала надзвичайну здатність до гуманітарних наук.
Поезія
Тісні зв’язки Лесі з визначними громадськими та культурними діячами свого часу відіграли позитивну роль у становленні її як поета. Окрім Драгоманова та Франка, до друзів Косачів увійшли композитор М. Лисенко, поет, драматург та один із засновників українського професійного театру Н. Старицький, бібліограф М. Комаров та поет В. Самійленко. Таке середовище змусило Лесю спробувати свої сили в написанні віршів рано. У дев’ятирічному віці вона написала свої перші вірші, а в 13 років її перший вірш було опубліковано у львівському журналі «Зорія». Відтоді її поезії регулярно з’являлися в українських виданнях.
Хвороба
На жаль, початок її літературної кар’єри збігся з першими симптомами того, що тоді було невиліковним захворюванням – туберкульозом кісток. Погане самопочуття змусило її подорожувати з однієї теплої країни в іншу – Відень, Крим, Італію, Грузію, Єгипет.
У 1893 р. Вийшла її віршована книга «На крилах пісень». Це було сприятливо прийнято і читачами, і критиками. Потім пішла її віршована книга «Думи і мрії», «Відповіді», яка заслужила їй, поряд з Л. Франком, провідним місцем в українській літературі на зламі цього століття. Тоді вона перейшла до драматургії, яка була заснована на темах з Біблії. Серед її найкращих п’єс – «Лісова пісня» та «Камінний господар».
Починаючи з 1894 року Леся жила в Києві. Тут вона почала вивчати іноземні мови. Пізніше вона читала та розмовляла англійською, а також українською. Володіючи німецькою, французькою, італійською та англійською мовами, вона могла писати не лише прозу, але й поезію всіма цими мовами.
Смерть
Померла Л. Українка 1 серпня 1913 року в Грузії, похована у Києві. Її роботи розкривають домінуючу особливість її таланту – виняткову публічну чуйність та здатність зрозуміти та висловити яскравими образами ідеї та тенденції свого часу.