Англійська мова багата на лайливі слова. Це в американському кіно можна почути лише «фак», «щит» і «біч», а насправді лайливих слів там значно більше. Інтелігентні люди лаються витонченіше. Давайте глянемо на те, якою є інтелігентна лайка, яка трохи вийшли з моди, але все ще залишається самобутньою та цікавою з лінгвістичної точки зору.
Lickspittle – підлабузник
До XX століття так позначали занадто улесливу людину, яка домагається своїх цілей за допомогою підлещування перед багатшою чи наділеною владою.
У 1900-х слово набуло додаткового значення – паразит, який прагне жити за рахунок інших за допомогою лестощів. Іноді так називали альфонсів, які “підкоряли” багатих дам старшого віку.
Сенс лайки відстежити нескладно. Lick – лизати, spittle – слина. Тобто дослівно воно означає «злизувати слину». Деякі лінгвісти стверджують, що фраза спочатку символізувала пса, який обожнює господаря, але згодом вона набула негативних конотацій. Але ж простежити реальне походження слова неможливо — воно загубилося у століттях.
Проте образа вважалася прийнятною у високому суспільстві, через що її дуже любили письменники XVII-XIX століть.
Ваша cruel fickleness exposed me до low mockery of lick-spittles of your Court.
Ваші жорстокість і непостійність зробили мене посміховиськом придворних підлабузників.
(The Historical Nights ‘Entertainment)
У сучасній англійській частіше використовуються синоніми brown noser, flatterer, sycophant, toady. Але lickspittle теж дуже вартий уваги.
Сockalorum – задира, маленька і занадто зарозуміла людина
“Маленька” тут – не про ріст, а про становище в житті. Впевнений, ви зустрічалися з дрібними менеджерами, які вважають, що на них тримається вся компанія, і це дає їм право дивитися на інших як на бруд. Ось це і є cockalorum — маленька людина, яка впивається своєю маленькою владою. Типовий “синдром вахтера”.
У лінгвістів є дві версії походження. Згідно з першою, лексема створена з кореня cock – саме через цю ідею слово часто перекладають як “півник” – і латинського закінчення -orum.
Згідно з другою ідеєю, слово було створене від голландської лексеми koekeloeren, яка означає «лінуватися», «не робити нічого корисного». А ще воно означає «кукарікати». Дієслово в трохи зміненому форматі використовувалося ще у XVIII столітті, але згодом його витіснило досить дивне кукарікання cock-a-doodle-doo, зате як образа вона використовувалася аж до 1950-х. Зараз воно застаріло.
Thomas: Mr. Carson, може I remind you that I am the butler?
Томас: Містере Карсоне, чи можу я нагадати вам, що я помічник дворецького?
Carson: I don’t care if you’re the High Cockalorum, you’re a footman tonight.
Карсон: Мені все одно, навіть якщо ви головний півень у курнику, сьогодні ви лакей.
У сучасній англійській мові частіше використовуються синоніми crow, bull, brag.
Snollygoster – безпринципна, вульгарна, сварлива людина
Дуже яскраве слово з цікавою історією. Спочатку так в американському фольклорі називали монстра, схожого на ящірку з крилами птиці, металевим дзьобом, бритвенно-гострими зубами та щупальцями як у восьминога. Вперше про нього дізналися з описів німецьких іммігрантів у 1730 році.
Походження самого слова простежити досить просто. Це трохи переінакшена німецька фраза Schnelle Geist, яка перекладається як «швидка примара».
На початку XX століття легенда про чудовисько знову воскресла. Про своєрідну чупакабру, яка нападає на худобу та людей, почали активно писати в газетах.
Але своє справжнє значення лексема набула під час політичних суперечок. Уіттекер Чемберс у своїй статті 1953 Is Academic Freedom in Danger? («Академічні свободи у небезпеці?») назвав так Джозефа Маккарті:
For it led to the translation of Senator McCarthy into the symbol of a national (a winged hobgoblin used to frighten naughty children in parts of rural Maryland)…
Це призвело до того, що сенатор Маккарті перетворився на символ національного snallygaster (крилатий хобгоблін, яким лякали неслухняних дітей у сільських районах Меріленду).
З подачі політика це слово набуло нового значення, яке незабаром стало основним. Ось тільки в ньому змінили одну букву, щоб було ближче до англійської вимови – snallygoster. У 70-х про слово трохи забули, але після американських виборів 2016 року воно знову з’явилося у трендах і почало звучати частіше. Це чудовий приклад, коли лексема буквально втрачає своє значення в ході розвитку мови та набуває нового.
Сьогодні слово хоч і не часто, але використовується. Щоправда, куди популярніші його синоніми: blower, big-mouth.
Smellfungus – критикан, душнила, буркотун
Слово складається з двох лексем – smell та fungus. І перекладається воно як «нюхати гриб». Але нехай це вас не збиває зпантелику, бо до грибів воно не має жодного стосунку.
Насправді автор слова — англійський письменник XVII століття Лоренс Стерн. Вперше воно з’явилося в романі «Сентиментальна подорож Францією та Італією», книзі-пародії 1768 року на весь жанр літератури «шляхові нотатки». І вона вплинула на європейську літературу. Нею надихався Руссо, Гофман, Ґете та Шиллер.
Одним із персонажів книги був мандрівник Смеллфунгус. Так, це прізвище. І ця вигадана людина виявилася просто казковою душею і критиком, якому не подобалося абсолютно все. Ім’я досить швидко стало загальним і цим словом стали називати абсурдних критиків, яких неможливо задовольнити.
І що найцікавіше, прототипом цього жовчного та надмірно буркотливого персонажа була реальна людина на ім’я Тобіас Смоллет, яка скаржилася практично на все у своїй книзі «Подорожі через Францію та Італію». Пародія була на неї. Ось так тролили у XVIII столітті. І тролинг явно вдався.
Сьогодні слово застаріло, а замість нього часто використовуються: heckler, carper, sorehead, fuddy-daddy. Але своєрідний шарм у ньому залишається — особливо для тих, хто добре знайомий із класичною літературою.
Smell-feast – чайка, халявщик, жебрак
Дослівно воно означає «чуючий гулянку». І це напрочуд точний опис. Адже саме так називають людей, які приходять у гості чи на якусь урочистість, щоб поїсти безкоштовно.
Вигадали його у вікторіанську епоху пишних балів та великих прийомів. Спочатку воно належало збіднілим дворянам, які мали офіційне право відвідувати відкриті прийоми аристократії і навіть отримували ввічливі запрошення, але метою таких відвідувань було лише поїсти і випити. Їх відкрито зневажали у суспільстві.
Вже у XX столітті слово набуло ширшого сенсу — «непроханий гість». По суті, так називали знайомих, які надто часто заскакують на обід чи вечерю, при цьому не приносячи нічого із собою.
За змістом воно максимально еквівалентне сленговому значенню слова “чайка” – людина, яка просить щось безкоштовно або тягне все, що погано лежить. Поведінка однойменної птиці якнайкраще визначає значення евфемізму.
Хоча зараз лінгвісти вважають, що значення слова ближче до «паразиту». Тобто так варто називати людину, яка прагне поживитися за рахунок іншої. І від колишнього виразу вже майже нічого не залишилося. Куди частіше в сучасній англійській мові використовують слова freeloader та sponger. Хоча багатство значень та цікава етимологія все ще на місці.
Формально такі слова – це інтелігентна лайка. Їх можуть вважати грубуватими, але вони цілком придатні для використання у культурному суспільстві. І таких слів – десятки і навіть сотні.
Так, лексеми застаріли і в живій мові шанси почути їх дуже малі, але вони все ще несуть шарм та чарівність. Начебто і грубість, але сказана доречно вона прикрашає мову. Адже гарно лаятись теж треба вміти.
