Багата мова

Багата мова

Абсолютна більшість студентів, які вивчають англійську як другу, роблять акцент на розмовній мові. І це виправдано. Адже англійська потрібна як засіб комунікації: спитати дорогу під час подорожі або домовитися з іноземним клієнтом. І багато хто забуває гармонійно розвивати свою письмову мову, обмежуючись вивченням абревіатур на зразок LOL або IMHO. У цій статті я розповім вам про чотири інструменти, за допомогою яких у вас буде багата і приємна англійська мова.

Фразові дієслова

Носії мови дуже люблять фразові дієслова. Особливо, американці. Причина досить проста: кілька десятків слів з різними прийменниками можуть замінити сотні лексем і фраз.

При великому бажанні можна взагалі спілкуватися тільки фразовими дієсловами і не відчувати ніякого сорому виражаючи думки. Але при всьому, текст з ними сприймається більш природнім для носіїв.

They tried to come in through the back door, but it was locked.

They tried to enter through the back door, but it was locked.

Дуже простий приклад. Обидва речення перекладаються як «Вони намагалися увійти через задні двері, але вони були замкнені». Та перше звучить природніше. Просто тому, що в побуті фраза «come in» використовується значно частіше слова «enter».

Фразові дієслова – це прекрасні синоніми звичайних дієслів, за допомогою яких про одну дію можна розповісти ледь не добрим десятком способів. Так що тільки багата мова, тавтологія не пройде!

Пасивний стан

Не так давно я писав про пасив і про те, чому його не дуже поважають носії мови.

Проте в писемній мові він все ще залишається одним з інструментів, які допомагають зробити текст більш гармонійним, і правильно акцентувати увагу на окремих його особливостях.

Пасив все ще широко використовується в науковій сфері та офіційних документах, коли потрібно зробити текст безособовим. Наукові статті та юридичні договори без нього неможливі.

Але для простої мови у пасивного стану є дві хороших переваги:

  1. Можна приховати суб’єкт речення, якщо він не важливий або невідомий.
  2. Можна змістити акцент речення на дію або об’єкт.

Перша перевага дозволяє додати ще один варіант опису дійсності. Без ускладнень і зайвого сенсу.

Somebody has shut the door.

Хтось зачинив двері.

The door was shut.

Двері були зачинені.

Якщо ви не знаєте, хто саме закрив двері, або це не важливо у вашій розповіді, то пасив – найкращий вибір. Адже не потрібно множити живність там, де цього не потрібно.

Друга перевага дозволяє маніпулювати акцентами, щоб більш повно розкрити зміст речення:

Somebody has called me.

Хтось подзвонив мені.

I’ve got a call.

Мені зателефонували.

A call was made.

Був зроблений дзвінок.

Кожен з цих варіантів дає свій нюанс опису. «Somebody has called me» – тут акцент на тому, що дзвонила саме невідома нам особистість. «I’ve got a call» – що сам мовець отримав дзвінок. «A call was made» – а тут важливий сам факт, що дзвінок був.

Так ось, пасив дозволяє сконцентрувати увагу саме на фактах, події або дії.

Але тут є дуже тонка грань, коли текст перетворюється в моторошний канцелярит. Тобто так писати точно не треба:

To research these issues, a usability and test study was carried out.

Для з’ясування цих питань було проведено дослідження з тестуванням та вивченням зручності використання.

Найважливіше з пасивом – не перегнути палицю. Використовувати його можна, але обережно – тільки у випадках, коли він дійсно зробить речення більш зрозумілим, а не ускладнить його.

Інфінітиви і герундій

Велика кількість прийменників «to», «of», «for» і інших написаних речень – моветон. Вони візуально захаращують текст.

Герундій виступає одним з інструментів, які допомагають прибрати зайві прийменники. У нашому випадку «to».

Про герундій я теж вже розповідав. Якщо дуже коротко, то це форма дієслова, яка в пропозиціях поводиться як іменник.

Порівняйте два речення:

  1. I like to listen to music.
  2. I like listening to music.

Обидва перекладаються як «Я люблю слухати музику». Але друге на письмі виглядає більш гармонійно.

Крім того, герундій дозволяє вибирати сенс, адже іноді він змінює контекст речення.

  1. I’m afraid to fly to New York.
  2. I’m afraid of flying to New York.

Перше речення вказує на те, що людина боїться летіти в Нью-Йорк – його лякає саме результат. Може, його викликає директор на «важливу розмову»? А в другому людина побоюється саме самого процесу польоту, а не його цілі.

Якщо грамотно чергувати інфінітив і герундій, то текст не буде виглядати нудно і одноманітно. А ще вийде прибрати зайві прийменники, які дратують і не приносять жодної користі.

Речення з двома і більше граматичними основами

У розмовній англійській носії мови використовують прості фрази і речення. Настільки прості, що майже примітивні. Але в письмовій дуже люблять всякі складносурядні конструкції, з додатками і епітетами.

І тут дуже важливо правильно їх використовувати і не перемудрувати.

I’m replying to client’s email. I will write up the report today.

Я відповідаю на електронного листа клієнта. Напишу звіт сьогодні.

Якщо в тексті багато коротких речень, то він виглядає рвано, та й сенс часто втрачається. Довгі речення розширюють увагу.

I’m replying to a client’s email and I will write up the report today.

Сенс абсолютно той же, але складна структура виглядає виграшно. Можна розширювати речення до трьох-чотирьох смислових точок – і це буде цілком прийнятно.

I am replying to a client’s email and I will write up the report today while I eat my lunch.

Я відповідаю на електронного листа клієнта і напишу звіт сьогодні, поки буду обідати.

Одне речення, в якому є вся інформація для начальника. Воно сприймається цілісним і при цьому дає чітке розуміння ситуації – саме тому, що воно одне.

У хід йдуть різні граматичні основи, додатки, підлеглі речення – все це прикрашає письмову мову, допомагає урізноманітнити її. Адже текст повинен не просто бути зрозумілим, але ще й візуально приємним.

Але не варто робити як Джеймс Джойс і його «Улісс», в якому є речення з 3687 слів. Хорошого потрошки. Речення на дві граматичні основи і пару додатків читається нормально, але якщо ви пишете здоровенний пасаж на чотири рядки, то дуже просто заплутатися в сенсі і помилитися в граматиці.

Тому використовуйте тільки ті граматичні конструкції, які добре знаєте. Також не забувайте, що пунктуація в англійській сильно відрізняється від української. І не намагайтеся штучно ускладнити речення – цей інструмент служить тільки для того, щоб з’єднати різний пов’язаний сенс.

Навіть напівофіційна письмова англійська сильно відрізняється від розмовної. В ній діють трохи інші правила. Граматика-то одна і та ж, але звучить все сильно по-різному. Багата мова досить таки непроста, тому я розповів лише про прості інструменти, які вивчають всі без винятку. Але, насправді, їх набагато більше.

Додатковий матеріал до теми “Багата мова”:

Підпишіться на наш Telegram канал!
Holler Box