Розглянемо деякі способи, а також слова і вирази, характерні для опису ситуацій в розмовній мові.
- Редукування (скорочення) слів.
Для розмовної мови (особливо швидкої) характерно використання редукованих (скорочених) форм багатьох слів:
She’s not here. <-> She is not here.
I don’t like this house. <-> I do not like this house.
We’d like to stay here. <-> We should / would like to stay here.
to have <-> to have got <-> ‘ve got <-> got:
I have everything. <-> I have got everything. <-> I’ve got everything. <-> I got everything.
I have no money. <-> I have got no money. <-> I’ve got no money. <-> I got no money.
shan’t <-> shall not;
won’t <-> will not;
phone <-> telephone;
fridge <-> refrigerator;
- Will замість shall
У розмовній англійській мові для позначення майбутнього часу will майже завжди використовується замість shall з 1-ю особою:
I will be waiting for you here.-> Я буду чекати тебе тут.
I won’t do it. -> Я не буду робити це.
Редукована форма обох слів співпадає — ‘ll:
He’ll come tomorrow. -> Він прийде завтра.
I’ll come tomorrow, too. -> Я також прийду завтра.
- Загальні запитання без першого допоміжного дієслова
Перше допоміжне дієслово загальних запитань у розмовній англійській мові досить часто пропускається (це особливо характерно для коротких речень):
(Are) You OK? -> З тобою все нормально? / У тебе все в порядку?
(Do) You know him? -> Ти знаєш його?
(Does) She knows (know) him? -> Вона знає його?
(Has) He got money? -> У нього є гроші?
(Have) You got time? -> У тебе є час?
- Короткі відповіді на загальні запитання
У відповідях на загальні запитання, той, хто відповідає, часто використовує свої коментарі. Існують декілька варіантів позначити їх:
- у підтвердження інформації, що міститься у запитанні, використовується слово so:
— Is she afraid of me?
— I believe so. / I think so. / I suppose so. / I guess so.
— Вона боїться мене?
— Думаю, так (боїться). / Гадаю, так (боїться).
— Are the Browns coming to dinner?
— I hope so. / I think so. / I believe so.
— Брауни приїдуть до нас на обід?
— Надіюся, так (приїдуть).
— Did she tell him everything?
— I‘m afraid so.
— Вона йому все розказала?
— Боюся, так (розказала).
- у заперечних відповідях замість so ставиться not:
— Is she afraid of me?
— I think not. / I hope not. / I suppose not.
— Вона боїться мене?
— Думаю, ні (не боїться). / Надіюся, ні (не боїться). / Гадаю, ні (не боїться).
—Does she know his telephone number?
— I‘m afraid not.
— Вона знає номер його телефону?
— Боюся, ні (ні знає).
або ж:
— Is she afraid of me?
— I don’t think so. / I don’t suppose so. / I don’t believe so.
— He думаю.
— Does she know his telephone number?
— I don’t think so. / I don’t suppose so. / I don’t believe so.
— He думаю.
- у відповідях, що означають тверду впевненість того, хто говорить, використовується I’m sure (of) …– Я впевнений:
— Did she tell him everything?
— I’m sure of it. / I’m sure she did.
— Вона все йому розказала?
— Я впевнений в цьому. / Я впевнений, (що) розказала.
— Are the Browns coming to dinner?
— I’m sure of it. / I’m sure they are.
— Брауни приїдуть до нас на обід?
— Я впевнений у цьому. / Я впевнений, (що) приїдуть.
- у відповідях, що означаються сумнів того, хто говорить, використовується I’m not sure (of)… / I doubt … -> Я не впевнений … / (Я) Сумніваюся …:
— Did she tell him everything?
— I’m not sure (of it). / I doubt if she did.
— Я не впевнений у цьому. / Я сумніваюся, що розказала.
—Are the Browns coming to dinner?
— I’m not sure (of it). / I doubt if they are.
— Я не впевнений у цьому. / Я сумніваюся, що приїдуть.
- Короткі відповіді на запитання до підмета
У розмовній мові при відповіді на запитання до підмета замість варіанта підмет + допоміжне/модальне дієслово часто використовується займенник у формі об’єктного відмінку:
— Who wants to play football?
— I do.<-> Me. / I don’t.<-> Not me.
— Хто хоче грати у футбол?
— Я. / Не я.
— Who can cook?
— Не can.<-> Him. / I can’t.<-> Not me.
— Хто уміє готувати?
— Він. / Не я.
- Don’t замість doesn’t
В США у розмовній мові форма дієслова to do із запереченням у 3-й особі, однині, теперішньому часі (doesn’t) часто замінюється формою першої та другої особи (don’t):
She don’t know you.<-> She doesn’t know you. -> Вона не знає тебе.
Не don’t have money.<-> He doesn’t have money.-> У нього немає грошей.
- Вибачте. Прошу вибачення.
Excuse me
На початку розмови, коли треба просто звернутися до когось, відволікти когось від чогось:
Excuse me, what is the time (,please)?
Вибачте, котра година?
Excuse me, are you Mr. Smith?
Вибачте, ви пан Сміт?
— Excuse me.
— Yes?
— What is the time, please?
— Вибачте.
— Так?
— Скажіть, будь-ласка, котра година?
Якщо треба відволіктися під час якоїсь справи (розмови/ роботи/ …)
Ситуація:
Ви ведете бесіду з відвідувачем, і зненацька телефонують. Вам треба перервати розмову:
— Excuse me (a moment), (please).
(I’m) Sorry (рідше Excuse me)
Вибачте/ Пробачте за необачність/ невправність/ зронили предмет/ …
I am sorry. / I’m sorry. / Sorry. -> Вибачте.
На початку розмови, коли, звертаючись до когось, ви бачите, що людина веде серйозну розмову:
I’m sorry to interrupt you, but I need your help.
Вибачте, що перериваю вас, але мені необхідна ваша допомога.
В кінці розмови, якщо перед цим ви відволікали людину від якоїсь справи:
I’m sorry to have interrupted you.
Вибачте, що перервав вас.
Після того, як відволіклися під час якогось заняття і знову повернулися до нього:
Excuse me.
розмовляєте по телефону; по закінченню розмови по телефону:
— I’m sorry. Where were we?
Вибачте. На чому ми зупинилися?
I’m sorry to hear that.
Мені дуже жаль / Мені сумно чути це:
— My mother is not well.
— Моя мама не дуже добре почуває себе. / Мамі нездоровиться.
— I’m sorry to hear that.
Pardon? / Excuse me? / Sorry? -> Вибачте? (не зрозумів / не почув); звучить прохання про те, щоб фразу повторили ще раз:
—Are you English?
—Pardon?
—Are you English?
—What is your age?
— Який ваш вік?
—Pardon?
—How old are you?
— Скільки вам років?