Сьогодні я вирішив зробити майже теоретичну тему, і розібрав прикметник в англійській мові. Адже саме він робить мову соковитою і дозволяє виражати емоції.
На перший погляд тема досить проста – її вивчають ще на першому рівні. Але все складніше, ніж здається – нюансів і особливостей там теж вистачає. Тому то й розповідаю вам сьогодні про таємниці і секрети прикметників. Буде цікаво. Поїхали.
Типи і порядок прикметників
Головна функція прикметників – змінювати іменники і займенники. Є велика різниця між cat та nice big black cat. Прикметники роблять іменники більш зрозумілими і конкретними.
Існує цілих сім типів прикметників в англійській. Не обов’язково знати, як вони називаються, але важливо розуміти, що вони з себе представляють і які функції виконують:
- Описові (big, fine, loud)
- Кількісні (one, hundred, thousand)
- Вказівні (this, that)
- Присвійні (my, his)
- Питальні (which, what)
- Розділові (each, every)
- Артиклі (a, the)
Так, артиклі хоч і вважаються окремими членами речення, але вони виконують функції, аналогічні з прикметниками – змінюють і конкретизують іменники.
- Do you have a book?
- Do you have the book?
Формально, обидва речення перекладаються як «У тебе є книга?», але сенс різний. У першому випадку мається на увазі будь-яка книга, а в другому – якась конкретна.
Одна з головних особливостей прикметників в англійській – їх суворий порядок в реченні. Це в українській мові немає різниці «красивий пухнастий чорний кіт» чи «пухнастий красивий чорний кіт». А в англійській є.
Якщо коротко, то правильний порядок повинен бути наступний:
| Думка – Розмір – Форма – Вік – Колір – Походження – Матеріал – Тип – Мета |
I love that awesome (думка) big (розмір) old (вік) green (колір) car.
Я люблю ту чудову велику стару зелену машину.
До уваги ми беремо лише описові прикметники. Будь-які інші, якщо вони є в реченні, стоять перед ними.
Це єдиний правильний порядок слів у цьому реченні. Будь-який інший буде помилкою, за яку, до речі, на іспитах TOEFL та IELTS знімають багато балів. Так що вивчити його варто.
Ступені порівняння прикметників: правильні …
Якщо дуже коротко, то у описових прикметників є три ступені порівняння:
- Звичайний – fine, big, interesting
- Вищий – finer, bigger, more interesting
- Найвищий – the finest, the biggest, the most interesting
Є два способи, як створюються ступеня порівняння:
У більшості одно- і двоскладових слів – за допомогою закінчень -er (для вищого) і -est (для найвищого).
- Bright, brighter, the brightest – яскравий, більш яскравий, найяскравіший
- Brave, braver, the bravest – хоробрий, більш хоробрий, найхоробріший
Але тут є винятки – ступені прикметників, які закінчуються на -ful, створюються за прикладом трискладових. А ще є неправильні прикметники, які взагалі не підкоряються правилам. Про них трохи нижче.
Якщо у слова три і більше складів, то ступені порівняння утворюються за допомогою допоміжних слів more (для вищого) і the most (для найвищого).
- Beautiful, more beautiful, the most beautiful – красивий, більш красивий, найкрасивіший
- Complicated, more complicated, the most complicated – складний, більш складний, найскладніший.
Саме тому Керроллівське «Curiouser and curiouser» звучить казково, але граматично неправильно.
Хоча в граматиці мови є прикметники, ступені порівняння яких можна формувати двома способами.
- Clever (розумний) – cleverer, the cleverest або more clever, the most clever
- Gentle (ніжний) – gentler, the gentlest або more gentle, the most gentle
- Friendly (дружній) – friendlier, the friendliest або more friendly, the most friendly
- Quiet (тихий) – quieter, the quietest або more quite, the most quite
- Simple (простий) – simpler, the simplest або more simple, the most simple
За правилами, їх порівняння повинні формуватися за першим типом – за допомогою закінчень -er і -est. Але фактично, поширеним стало інше написання – через more і most. Тому зараз правильними є обидва варіанти.
А є ще прикметники, до яких неможливо утворити ступеня порівняння. Визначити їх досить просто – якщо українською до слова не можна додати «більш» чи «най…», то і в англійській цього зробити не вийде.
Ось деякі з таких прикметників:
- blind – сліпий
- dead – мертвий
- fatal – фатальний
- final – фінальний
- left – лівий
- right – правий
- unique – унікальний
- universal – універсальний
- vertical – вертикальний
- wrong – помилковий
Звісно, це далеко не весь список, але логіку ви зрозуміли.
І неправильні ступені порівняння
А тепер про найцікавіше – про ті самі прикметники, які не підкоряються правилам. У лінгвістичній сфері це називається суплетивізм.
- Good – better – the best
- Bad – worse – the worst
- Far – farther – the farthest
- Little – less – the least
- Many / much – more – the most
Ніяким правилам вони не піддаються – потрібно тільки запам’ятати. За сучасною граматикою, тут має бути «good-gooder-goodest» і «bad-badder-baddest». А щоб було простіше запам’ятати, я для вас розкопав історію, чому вони взагалі так виглядають.
Винні в цьому – ні, цього разу не французи, а німці. Якщо точніше, німецька мова.
Почнемо зі слова «good».
Щоб розібратися, доведеться заритися в етимологію. Слово «good» в англійську мову прийшло з прагерманського «gōdaz», у якого було значення «об’єднуватися». До речі, саме з нього утворилося і сучасне «gather». У значенні «хороший» воно стало використовуватися не раніше XIV століття.
У давньоанглійській існувало слово «bot» (або «boot»), від прагерманського «boto» зі значеннями «допомога», «полегшення» або «робити краще». Саме від нього в подальшому і утворилися форми «better» і «best».
Так чому ми не використовуємо зараз boot замість good? А в цьому винні вже французи. Приблизно в XII столітті на території британських островів стало поширюватися французьке значення слова «boot» – «взуття», яке дійшло до сучасності. І це значення практично повністю витіснило інші.
У шведській мові, наприклад, зберігся предок німецького походження bra / got – bättre – bäst. А в англійськоій довелося шукати нове слово на заміну «boot» – і ним стало «good». Ось тільки better і best міняти не стали – вони нікому не заважали.
Тепер про слово «bad».
В середні віки дійсно використовували «badder» і «baddest» в значенні «гірший» і «найгірший». Навіть Чосер в «Кентерберійських оповіданнях» підтверджує:
As lewed peple demeth comunly
Як сперечатися неукам завжди звично
Of thynges that been maad moore subtilly
Than they kan in hir lewednesse comprehende
They demen gladly to the badder ende.
Про те, що для розуму їх незвично:
Вони не розбираються в речах,
Їх домислами керує страх.
І в цілому форми «badder» і «baddest» вільно використовувалися до XVIII століття і вважалися граматично правильними.
Навіть сьогодні «badder» і «baddest» вважаються сленговими формами. Якщо сказати крутому хлопцеві, що він «the baddest guy on the block», то це буде комплімент. Тому що сленгом це «найкрутіший пацан на районі».
Примітно, що до XIII століття слово «bad» використовували дуже рідко. Та й то тільки в значеннях «даремний, невдачливий, незадовільний». А як антонім до «good» його стали застосовувати тільки після XIV століття.
Але в давньоанглійській було поширене слово «wiersa» (або «wyrsa») – саме воно означало «поганий» і від нього пішли сучасні «worse» і «worst». Уже до XIV його практично повністю витіснило слово «bad», але ступені порівняння залишилися.
Одна з найбільш вірогідних гіпотез – занадто схоже звучання «badder» і «better». Якщо в письмовій англійській це проблем не доставляло, то в розмовній виникала плутанина. Було банально незрозуміло, про що говорить співрозмовник: про «краще» або про «гірше». Тому більш старі «worse» і «worst» стали використовуватися частіше, а потім і зовсім витіснили «badder» і «baddest». А на цьому стаття про прикметник в англійській мові підходить до свого завершення.