Гуцули — етнографічна група українців, нащадки найстародавнішого племені літописних уличів, що живуть у Карпатах. Давайте трішки більше довідаємось про них в сьогоднішній статті.
Hutsuls: History
The population on both sides of the Carpathians is divided into three groups: the Lemkians, the Boikians, and the Hutsuls. Hutsuls is an ethnographic group of Ukrainian pastoral highlanders inhabiting the Hutsul region in the Carpathian Mountains.
Archeological evidence of human existence in the region dates back 100,000 years. Place-names in the region’s valleys, Kniazdvir on the Prut River, Kniazhe on the Cheremosh River, Kniazhyi Forest near Bereziv Vyzhnii, and Boiarske Pasture in Zelena — indicate that the region was settled during the period of Kyiv Rus and the Principality of Galicia-Volhynia (9th-13th centuries). References to salt mines in the region (‘Kolomyia salt’) are found in the Chronicle, and the earliest recorded mention of a settlement there
(1367) is that of the salt-mining center of Utoropy. Many other Hutsul
settlements and monasteries are mentioned in municipal and land documents beginning in the 15th century.
Language
The Hutsul language is relatively unusual. It is considered to be a dialect of Ukrainian with some Polish influences. Several words in their dialect
have Romanian origins.
Folk
The Hutsul folk tradition is rich in songs, many of which glorify the deeds of O. Dovbush, and the Rumanian popular rebel, G. Pintea. The Hutsuls also have distinctive folk music and dances. Their kolomyiki and troisti muzyky have gained popularity far beyond the Hutsul region. Since parts of the Hutsul region have mixed Ukrainian-Romanian population, certain cultural features of the Romanian and other Balkan peoples are discernible among the Hutsuls. Their instrumental music, for example, is very rhythmic, like that of the Balkan region. The most popular Hutsul folk dances are the fast-paced hutsulka and, around Rakhiv, the trybushanka.
Переклад: Історія
Населення по обидва боки Карпат поділяється на три групи: лемки, бойків та гуцулів. Гуцули – етнографічна група українських пастирських горців, що населяють Гуцульський край у Карпатах.
Археологічні докази існування людини в регіоні сягають 100 000 років. Топоніми в долинах регіону, Княждвір на річці Прут, Княже на річці Черемош, Княжий ліс біля Березів Вижній та Боярське пасовище в Зелені – свідчать про те, що регіон був заселений у період Київської Русі (ІХ — 13 ст.). Посилання на соляні шахти в регіоні (“Коломийська сіль”) є в літописі, і найдавніші зафіксовані згадки про поселення там (1367) – центр солодобування Уторопі. Багато інших гуцульських поселень та монастирів згадуються в муніципальних та земельних документах, починаючи з 15 століття.
Мова
Гуцульська мова відносно незвична. Вона вважається діалектом української мови з незначним польським впливом. Кілька слів у їхньому діалекті мають румунське походження.
Народна творчість
Гуцульська народна творчість багата піснями, багато з яких прославляють вчинки О. Довбуша та румунського народного повстанця Г. Пинтя. У гуцулів також характерна народна музика та танці. Їх коломийки та троїсті музики здобули популярність далеко за межами гуцульського регіону. Оскільки частини гуцульського регіону мають змішане українсько-румунське населення, певні культурні особливості румунських та інших балканських народів помітні серед гуцулів. Наприклад, їх інструментальна музика дуже ритмічна, як у Балканського регіону. Найпопулярнішими гуцульськими народними танцями є швидкоплинна гуцулка, а навколо Рахова – трибушанка.
