Дієслово to be (теперішній час)


To be означає «бути». Точніше, це be означає «бути», а частка to вказує на те, що перед нами неозначена форма дієслова або, інфінітив, тобто дієслово, яке відповідає на питання «що робити?». В українській мові інфінітив закінчується на «-ти», а в англійській  – починається з to: to love (любити), to live (жити), to do (робити), to read (читати).

Тепер, прояснивши ситуацію, повернемося до дієслова to be (бути). У будь-якій мові це дієслово є одним із найстаріших, одних з перших, і багато його форм в різних мовах перегукуються – у тому числі, в англійській та українській. Ось, наприклад, теперішній час:

I am (я є)

He is (він є)

She is (вона є)

It is (воно є)

You are (ти/ви є)

We are (ми є)

They are (вони є)

Дуже часто, особливо у розмовній мові, am, is,are повністю не пишуться і не вимовляються, а скорочуються з допомогою знаку «’»: I am = I’m, he is = he’s, they are = they’re

В теперішньому часі дієслово to be (бути) приймає форми am (для «я»), is (для «він-вона-воно»), are (для «ви-ми-вони»). Але чому це дієслово таке важливе для англійської мови? Справа в тому, що в англійській мові немає речень без дієслів. Там, де ми українською говоримо «вони друзі» чи «вона красива» чи «мені 20», англійською треба говорити «вони є друзі» (they are friends) чи «вона є красива» (she is beautiful) чи «я є 20» (I am 20). Таким чином, маємо, що якщо українському реченні дієслова немає, то в англійській обов’язково з’явиться дієслово «to be». Тому за допомогою цього дієслова можна сказати дуже багато:

Im Andrii. Я Андрій (Я є Андрій)

Im a pilot. Я – пілот (Я є пілот)

I’m from Ukraine.  Я з України (Я є з України)

I’m married. (Я є одружений)

Чи ось так, в третій особі однини:

He is Viktor. Його звати Віктор. (Він є Віктор)

He’s 28. Йому 30. (Він є 30)

He’s single. Він парубок (Він є парубок)

А тепер трохи про запитання та заперечення. Згадаємо, як ми задаємо запитання українською:

Він письменник. – твердження

Він письменник? – запитання.

Як видно, в реченні нічого не змінилося – просто в кінці з’явився знак запитання. А як ми можемо дізнатися, що нам задають запитання, якщо співрозмовник звертається до нас усно і ми знака запитання не бачимо? За допомогою інтонації. В українській мові є спеціальна інтонація.

А в англійській мові все по-іншому. Задати запитання і висказати твердження можна однією інтонацією. Як бути в такому випадку?

В англійській мові з такого положення можна вийти змінюючи порядок слів у реченні:

He is writer.           Він письменник. (твердження)

Is he a writer?      Він письменник? (запитання)

Ви бачите, що в реченні is поставили на перше місце, перед підметом he. Таким чином, вас попередили – я змінив порядок слів у реченні, зараз буде запитання!

I am beautiful.     Я красивий.

Am I beautiful?   Я красивий?

Для заперечення в українській мові використовується частка «не», а в англійській мові – частка not.

He is not at home.             Він не дома.

Shes not here.    Вона не тут.

They are not enemies.      Вони не вороги.

We’re not from Russia. Ми не з Росії.