Дієслово to be означає «бути». Точніше, це be означає «бути», а частка to вказує на те, що перед нами неозначена форма дієслова або, інфінітив, тобто дієслово, яке відповідає на питання «що робити?». В українській мові інфінітив закінчується на «-ти», а в англійській – починається з to: to love (любити), to live (жити), to do (робити), to read (читати).
Тепер, прояснивши ситуацію, повернемося до дієслова to be (бути). У будь-якій мові це дієслово є одним із найстаріших, одних з перших, і багато його форм в різних мовах перегукуються – у тому числі, в англійській та українській. Ось, наприклад, теперішній час:
- I am (я є)
- He is (він є)
- She is (вона є)
- It is (воно є)
- You are (ти/ви є)
- We are (ми є)
- They are (вони є)
Дуже часто, особливо у розмовній мові, am, is, are повністю не пишуться і не вимовляються, а скорочуються з допомогою знаку «`»: I am = I’m, he is = he’s, they are = they’re.
В теперішньому часі дієслово to be (бути) приймає форми am (для «я»), is (для «він-вона-воно»), are (для «ви-ми-вони»). Але чому це дієслово таке важливе для англійської мови? Справа в тому, що в англійській мові немає речень без дієслів. Там, де ми українською говоримо «вони друзі» чи «вона красива» чи «мені 20», англійською треба говорити «вони є друзі» (they are friends) чи «вона є красива» (she is beautiful) чи «мені є 20» (I am 20). Таким чином, маємо, що якщо українському реченні дієслова немає, то в англійській обов’язково з’явиться дієслово «to be». Тому за допомогою цього дієслова можна сказати дуже багато:
- I`m Andrii. – Я Андрій (Я є Андрій)
- I`m a pilot. – Я – пілот (Я є пілот)
- I`m from Ukraine. – Я з України (Я є з України)
- I`m married. – (Я є одружений)
Чи ось так, в третій особі однини:
- He is Viktor. – Його звати Віктор. (Він є Віктор)
- He`s 28. – Йому 30. (Він є 30)
- He`s single. – Він парубок (Він є парубок)
А тепер трохи про запитання та заперечення. Згадаємо, як ми задаємо запитання українською:
- Він письменник. – твердження
- Він письменник? – запитання.
Як видно, в реченні нічого не змінилося – просто в кінці з’явився знак запитання. А як ми можемо дізнатися, що нам задають запитання, якщо співрозмовник звертається до нас усно і ми знака запитання не бачимо? За допомогою інтонації. В українській мові є спеціальна інтонація.
А в англійській мові все по-іншому. Задати запитання і висказати твердження можна однією інтонацією. Як бути в такому випадку?
В англійській мові з такого положення можна вийти змінюючи порядок слів у реченні:
He is writer.
Він письменник. (твердження)
Is he a writer?
Він письменник? (запитання)
Ви бачите, що в реченні is поставили на перше місце, перед підметом he. Таким чином, вас попередили – я змінив порядок слів у реченні, зараз буде запитання!
I am beautiful.
Я красивий.
Am I beautiful?
Я красивий?
Для заперечення в українській мові використовується частка «не», а в англійській мові – частка not.
He is not at home.
Він не дома.
She’s not here.
Вона не тут.
They are not enemies.
Вони не вороги.
We’re not from Ukraine
Ми не з України.
