Булінгдонський клуб – таємне товариство чи збіговисько розпещених підлітків? У статті я розповім якою була еліта Оксфорда, про таїнства посвячення і за що дотепер виправдовуються Борис Джонсон і Девід Кемерон.
Оксфордський університет колись був закритим навчальним закладом, куди могли вступати лише обрані представники аристократії. Зараз в ньому навчаються не тільки британці і не тільки чоловіки. Сучасний Оксфорд складається з 62 факультетів і 33 коледжів. Серед студентів є бідні і багаті, консерватори і ліберали, іноземці та британські аристократи. Університет, заснований в XI столітті, дорожить своєю історією, традиціями і репутацією. Вчитися там престижно і, безумовно, дорого. Цей навчальний заклад може похвалитися видатними випускниками, серед яких 28 прем’єр-міністрів Сполученого Королівства, безліч глав держав (heads of state) і урядів по всьому світу. Однак безхмарне сьогодення затьмарює скандально відомий Булінгдонський клуб.
Що відомо про клуб Булінгдон?
Все, що пов’язано з членством клубу і його діяльністю, ретельно ховається, але за останні роки журналістам вдалося підняти завісу таємниці.
Булінгдонскій клуб заснований в 1780 році при Оксфордському університеті для студентів з аристократичних сімей, які захоплювалися крикетом, полюванням і кінним спортом. Однак досить скоро весь спорт звівся до гульні, дебошів і до решти розпусти.
Велику частину членів клубу завжди складали вихідці з Ітона – найпрестижнішої приватної школи-пансіону для хлопчиків в Британії. Допускалися випускники та інших елітних чоловічих шкіл, однак навіть для них членство було обмеженим: щорічно брали лише по кілька людей. Новачок проходив посвяту: старожили Булінгдона вдиралися до нього в кімнату і влаштовували погром. Але це був не єдиний ритуал. У 2013 році, за словами одного з учасників клубу стало відомо, що новачкам треба було спалити на очах у бездомного купюру в 50 фунтів, щоб пройти ініціацію.
Перейнятися атмосферою Булінгдонского клубу можна подивившись трейлер до фільму The Riot Club ( «Клуб бунтарів») та інтерв’ю з його творцями.
Давайте уявимо, що вам 18 років і ви студент-першокурсник Оксфорда. Одного ранку ви знаходите лист в кишені піджака. Ваше ім’я написано каліграфічним почерком, а конверт неабияк пошарпаний (is of hefty stock). В записці наступний текст:
29 жовтня, рівно о 13:30, зайдіть в “Агнець і прапор”. На вас має бути жовта сорочка, жовтий костюм, жовта краватка-метелик, жовті шкарпетки і жовті туфлі, в петлиці лацкана ви маєте тримати жовту троянду. У вас буде при собі дурну або підроблену публікацію, фальшивий або справжній діамант і плюшеву іграшка-білка.
Крім них ви не будете мати при собі нічого, крім ключів і паспорта. Після прибуття ви замовите прохолодні напої в наступній послідовності: подвійний чистий віскі, бойлермейкер, пинту шампанського і подвійний чистий віскі.
За вашим прогресом стежитимуть, а після завершення ми надішлемо інструкції. Ви повинні запам’ятати 10 випускників Буллінгдонского клубу. Не запізнюйтесь. Не пропускайте жодного пункту інструкції.
Якщо ми не зустрінемося в цей вечір, ви не повинні розмовляти ні з ким з членів Буллінгдонского клубу – ні з випускниками, ні з теперішніми.
З нетерпінням,
Генерал
А що б зробили ви? Адже текст цього листа – це запрошення в клуб Булінгдон.
Відповідь очевидна (obvious) для тих, хто боїться стати героєм безглуздої історії. Адже англійці бачили, чим це обернулося для Девіда Кемерона і в деякій мірі для Бориса Джонсона – нескінченне (never-ending) збентеження (embarrassment) від необхідності виправдовуватися, чому вони колись розгромили (smashed up) ресторан і спалили банкноту в 50 фунтів стерлінгів на очах у жебрака (in front of a beggar).
Однак для зеленого першокурсника (a freshman) вибір не такий простий. По-перше, отримати запрошення в клуб – велика честь, тому кожному новобранецю приємно знати (flattered) те, що його вибрали, адже щороку Булінгдонскій клуб об’єднує не більше дюжини (a dozen) молодих людей. По-друге, будь-який студент хотів би стати обраним, щоб довести, що він бунтар (a rebel), денді (a dandy), студент останнього курсу (a rake), якому наплювати на думку законослухняних маминих синочків (law-abiding sissies).
Є кілька основних вимог для членів клубу: три тисячі п’ятсот фунтів стерлінгів на синій фрак із жовтими двобортними лацканами і жилет (a waistcoat), зшитий на замовлення в ательє Ede & Ravenscroft на Хай-стріт; молодики також повинні вміти багато пити і не п’яніти. Через погану репутацію членство в клубі бунтарів – не найкращий рядок в резюме. Однак в 2020 році цінності змінилися: чесність (integrity) і відповідальність (accountability) стали важливіше, ніж бажання напитися.
За даними видання The Spectator, до 2017 року клуб Булінгдона пережив важкі часи і скоротився до двох членів. У статті це пояснюється тим, що клуб просто не зміг пережити 11 років поганих заголовків (з 2005 по 2016 рік). Членів клубу дорікали в сексизмі, вандалізмі, елітизмі і булінгу, і два роки тому Оксфорд спочатку заборонив булінгдонцям робити спільну фотографію на сходах Christ Church, а потім і зовсім включив клуб в список заборонених організацій.
«Університетська влада, як правило, не дуже турбується про клуби коледжу або університету, поки їх діяльність обмежується (is confined to) студентськими барами і кімнатами, – розповідає декан коледжу. – Проблема виникає, коли їх дії впливають на тих, хто знаходиться поза університетом»
Булінгдон став одним із синонімів корупції (corruption), негідної поведінки (misbehavior) і кумівства (cronyism) вищого стану. Є свідчення того, що в 2008 році випускники Булінгдона 1987 року возз’єдналися (to reunite), щоб зібрати кошти (to raise funds) для Бориса Джонсона, який в той час балотувався на пост мера Лондона. Кампанія пройшла успішно, і він був обраний мером в 2008 році.
Багато колишніх членів клубу Булінгдона, в тому числі Джонсон і Кемерон, не раз публічно жалкували про участь в деяких з його заходів. «Ми всі робили дурниці (stupid things), коли були молоді, і ми повинні зробити висновки», – сказав Кемерон.
У 2013 році, щоб відзначити 30-річчя з тих пір, як Девід Кемерон і Борис Джонсон позували для щорічної Булінгдонской фотографії, група студентів влаштувала реконструкцію фотографії (to stage a re-enactment photograph), на якій були представники етнічних меншин та жінки. Вони хотіли позбутися від примари фотографії, яка втілювала (to embody) успадкованих привілеїв (inherited privilege), елітарності (elitism) та виключної (exclusive) соціальної і політичної влади.
Еліта Оксфорда: відомі члени
- Едвард VII – Король Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії, імператор Індії.
- Вачіравуд, Рама VI – король Сіаму.
- Едвард VIII – Король Великобританії, Ірландії і Британських заморських домініонів, імператор Індії.
- Джордж Осборн – канцлер казначейства Великобританії з 2010 по 2016 рік. Член Консервативної партії.
- Рендольф Генрі Спенсер – англійський політичний діяч, батько Вінстона Черчілля.
- Натаніель Філіп Віктор Джеймс Ротшильд – швейцарський фінансист британського походження.
- Пітер Флемінг – британський журналіст і мандрівник, старший брат Яна Флемінга, автора романів про Джеймса Бонда.
- Сер Людовик Кеннеді – шотландський журналіст, телеведучий, гуманіст і письменник.
- Гаррі Маунт – британський письменник і журналіст.
- Девід Кемерон – британський політик, 75-й прем’єр-міністр Сполученого Королівства з 2010 по 2016.
- Борис Джонсон – британський державний діяч, політик. Мер Лондона з 2008 по 2016 і міністр закордонних справ Великобританії з 2016 по 2018. Прем’єр-міністр Великобританії з 24 липня 2019 року.
- Себастьян Джеймс – британський бізнесмен.
Більше про Булінгдонський клуб:
- Книга Decline and Fall («Занепад і руйнування») by Evelyn Waugh.
- Серіал Decline and Fall («Занепад і руйнування»)
- Фільм The Riot Club («Клуб бунтарів»)
- When Boris Met Dave – документальний фільм про Б. Джонсона і Д. Кемерона
Невідомо, чи продовжить Булінгдонскій клуб свою сумнівну історію і чи примножить провокаційну славу. Однак випускники Оксфорда кажуть, що Булінгтон не зникне, адже люди люблять ритуали і секретність (secrecy), навіть якщо подорослішавши визнають, що їхні вчинки були абсолютно безглуздими (ridiculous).
