В першій частині ми розібрали невелику кількість правил, які люблять порушувати навіть носії мови. Та це ще кінець, тому ми підготували нову статтю, в якій продовжимо розповідати вам про порушення правил англійської мови.
Less vs fewer
В англійській мові, як і в українській, є чітка різиця між злічуваними іменниками (a friend – friends) і незлічуваними (milk). Для кожного з цих типів іменників є певне слово, яке показує кількість. Щоб показати, що чогось мало, ми говоримо так:
- I have little milk. – У мене мало молока.
- I have few friends – У мене мало друзів.
Так ось, при порівнянні предметів, щоб показати, що у нас чогось менше, ми, говоримо так:
- I have less milk than you. – У мене менше молока, ніж у тебе.
- I have fewer friends than you. – У мене менше друзів, ніж у тебе.
В реальності ж, ви можете часто почути “I have less friends than you”, особливо в неформальній ситуації, кіно, піснях і так далі.
There is vs There are
Продовжуючи тему іменників, згадаємо конструкцію there is / are, яку ми часто з ними використовуємо, щоб показати місцезнаходження чогось або когось:
- There is a man in the office. – В офісі знаходиться (один) чоловік (нерідко слово “знаходиться” можна спокійно опустити).
- There are people in the office. – В офісі знаходяться люди.
Але, якщо прислухатися до тих самих фільмів, пісень і звичайної мові американців, вони часто використовують there is з іменниками множини:
There is many of them outside.
Їх багато на вулиці.
І щось здається, що вся справа в вимові – сказати there is простіше, ніж there are.
That vs which
Якщо нам потрібно якось більш детально описати предмет (частіше неживий) в реченні, ми використовуємо that і which у значенні “який”. Згідно з правилами англійської мови, that несе серйознішу функцію за своїм значенням і робить сильніший акцент на характеристиці предмета:
A dog that lives here is mine. – Собака, яка тут живе, моя.
В такому реченні ми, ніби заявляємо, що саме та собака, яка тут живе, є нашою, і це важливо. У підсумку, обидва факти в реченні рівні за значенням для нас самих.
Which варто використовувати тоді, коли потрібно дати якусь додаткову інформацію, яка просто цікава і не так важлива:
A dog which lives here is mine. – Тут важливіше, що собака наша.
Ну і, вона тут живе, якщо що. Хоча це не так важливо. Головне, що це наша собака!
Так, така тонка грань здається зовсім непомітною, тому носії мови часто нехтують цим правилом і використовують that і which замінюючи одне-одного.
Which vs what
Ще один випадок, коли різниці особливо не видно. Зазвичай, which використовується в питаннях, коли ми знаємо (або пропонуємо) всі можливі варіанти відповіді, а what – коли не знаємо:
Which football team is your favourite?
В такому питанні спікер знає назви всіх або майже всіх футбольних команд, або ж вони раніше згадувалися в контексті.
What football team is your favourite?
А тут ми вже не особливо орієнтуємося в можливих варіантах відповіді.
У повсякденній мові вас все одно зрозуміють при будь-якому з варіантів, так що можна знехтувати і цим правилом.
Порядок прикметників в реченні
Це взагалі хвора тема, адже в рідній мові як поставимо слова в реченні, так і правильно, хоч і не завжди милозвучна. В англійському, якщо нам потрібно кілька прикметників для опису предмета або людини, є чіткий порядок:
| думка – розмір – форма – вік – колір – походження – матеріал – мета – іменник |
Наприклад, a cool black leather jacket – крута чорна шкіряна куртка. Правда ж, навіть рідною мовою складно це все вимовити? Так і англійці або американці плутаються і можуть сказати a black leather cool jacket. Загалом, ніхто на вас сильно не образиться, якщо ви назвете прикметники не в тому порядку в звичайній мові. Але на іспиті або тесті краще дотримуватися правильного порядку!
Ступені порівняння прикметників
Якщо не сильно звертатись до правил, то односкладові прикметники утворюють порівняльний ступінь за допомогою закінчення -er: strong – stronger, tall – taller. Всі інші (2 і більше складів) утворюють порівняльний ступінь за допомогою слова more: common – more common, beautiful – more beautiful.
Але є деякі винятки, які складаються з двох складів, а порівняльний ступінь у них, як і у односкладових: happy – happier, simple – simpler. Це список прикметників з двох складів і з закінченнями -y, -le, -er, -or, -ow. І тут плутаються навіть самі носії, тому, якщо ви скажете комусь more simple, а не simpler, вас прекрасно зрозуміють і не будуть чіплятися.
