Конверсія


Конверсія це утворення нової (похідної) основи з уже існуючої (вивідної) основи простим переосмисленням останньої, без будь-якої зміни її форми. При цьому похідна основа завжди належить до іншої частини мови, ніж вивідна, і відповідно набуває нових морфологічних і синтаксичних властивостей.

Так, наприклад, дієслово to sawпиляти було утворене конверсією від іменника sawпилка. Переосмислення основи іменника в основу дієслова, природно, приводить до того, що остання утворює форми часу (I saw, he saws, I sawed, I have sawed і т. д.), способу, стану тощо, тоді як основа іменника saw могла змінюватися лише за числами: a saw — saws.

Інший приклад конверсії: іменник a burn опік був утворений конверсією від дієслова to burnпалити, обпікати.

Для української мови конверсія взагалі не характерна. Проте і в українській мові ми спостерігаємо деякі типи конверсійного словотворення, наприклад, утворення іменників від прикметників простим переосмисленням останніх. Так, іменник ванна було утворено конверсією від прикметника ванна (ванна кімната).

За допомогою конверсії утворюються різні частини мови — іменники, дієслова, прикметники, прислівники та ін.

Внаслідок конверсійного словотворення з’являються слова-омоніми, які збігаються за формою основ, але мають різні значення і належать до різних частин мови, наприклад: a saw і to saw; a burn і to burn; a round (раунд боксу), to round (огинати), round (прикметник круглий), round (прислівник навкруги), round (прийменник навколо) та інш.

Таких омонімів в англійській мові дуже багато, причому вони могли виникати не тільки внаслідок конверсії, але й іншими способами (наприклад, омоніми to work і work, to love і love, to rain і rain та ін. виникли внаслідок збігу за формою слів, які спочатку мали різну форму).