Граматика англійської мови — це засоби, за допомогою яких у мові утворюються слова, словосполучення, речення, групи речень. Щоб говорити і розуміти мову, читати і писати якоюсь мовою, треба оволодіти граматикою цієї мови. Цього можна досягти за допомогою спеціальних навчальних вправ, а також практикою під час спілкування — розмови, читання, писання відповідною мовою.
Можна користуватися граматичними засобами мови, не знаючи нічого про них: багато людей розмовляють своєю рідною мовою і нічого не знають про її граматику. Вивчаючи іноземну мову, треба не тільки систематично приділяти час розмовній мові, читанні та письмі, а й набувати деяких знань з граматики. Досвід показує, що так мова засвоюється швидше. Проте, слід пам’ятати, що знати граматику не означає знати мову (точніше, володіти мовою) і що головну роль у засвоєнні іноземної мови повинні відігравати практичні вправи у спілкуванні цією мовою. Вивчення правил граматики корисне, але ще недостатнє, щоб практично оволодіти мовою.
Кожна мова має свою граматику. Граматики української мови та граматика англійської мови мають деякі схожі риси, але багато в чому відрізняються одна від одної. Схожості в іноземній та рідній мовах допомагають нам керувати іноземною мовою, а відмінності створюють труднощі під час її вивчення. Тому особливу увагу слід приділити тим особливостям граматики, яких ми не маємо в рідній мові. Найважливіші відмінності в граматиках англійської та української мов такі:
- В українській мові іменники, прикметники, займенники і числівники відмінюються (змінюються за відмінками).
- Прикметники, займенники і порядкові числівники узгоджуються з іменником у роді, числі та відмінку.
- В українській мові 3 роди — чоловічий, жіночий та середній — і 6 відмінків.
- В англійській мові прикметники, займенники і числівники за відмінками та родами не змінюються.
- Іменники змінюються тільки за числами; лише деякі іменники (живі) мають два відмінки — загальний і присвійний; решта іменників за відмінками не змінюється.
- Ті значення, які в українській мові передаються відмінковими закінченнями, в англійській мові виражаються прийменниками і порядком слів у реченні.
В українській мові порядок слів у словосполученні та реченні відносно вільний. Ми можемо сказати “Я прочитав учора цікаву книжку”, або “Цікаву книжку я прочитав учора“, або “Цікаву прочитав я вчора книжку” і т. д., причому основний зміст речення лишається незмінним. В англійській мові порядок слів у реченні сталий: у стверджувальних реченнях підмет стоїть перед присудком, прямий додаток — після присудка, прикметник — перед іменником, який він визначає, і т. д. Так, у реченні “I read an interesting book yesterday” можлива лише одна зміна: слово yesterday може бути поставлене на початку речення: “Yesterday I read an inretesting book”. Усі інші переміщення слів у цьому реченні неприпустимі.
Ця відмінність між англійською і українською мовами пояснюється тим, про що було сказано вище. Оскільки в українській мові іменники відмінюються, роль іменника в реченні та словосполученні чітко визначається його формою, тому місце слова часто не має істотного значення; в англійській мові відмінювання іменників майже немає і роль слова в реченні визначається звичайно тільки його місцем. Наприклад, слово boy може виступати в ролі підмета (The boy ran away), прямого додатка (I saw the boy) і непрямого додатка (The teacher gave the boy a difficult task) залежно від його місця в реченні.
В українській мові дієслово має три часи — теперішній, минулий і майбутній. Форми часу і способу в українській мові утворюються головним чином за допомогою закінчень, префіксів або чергування звуків (пишу — писав — напишу і т. д.). У системі українського дієслова є форми доконаного і недоконаного виду.
В англійській мові є 16 граматичних часів. Форм доконаного і недоконаного виду немає. Для утворення форм часу і способу в англійській мові вживаються переважно допоміжні дієслова (I am writing, I have written, I shall write і т. д.).
В українській мові частини мови легко розрізнити за їх зовнішньою формою: так, ми з першого погляду визначаємо слово біліє як дієслово, слово білий як прикметник, слово білизна як іменник за закінченнями, які є в цих словах.
В англійській мові слово найчастіше вживається без будь-яких закінчень, у формі чистої основи або кореня. Так, форма light може бути і іменником (світло ), і дієсловом (запалювати, світити ), і прикметником (світлий, легкий ) залежно від свого місця в словосполученні і реченні.
Завдяки цій властивості в англійській мові нове слово часто утворюється із старого переосмисленням основи без будь-якої зміни зовнішньої форми (наприклад, від іменника nail — цвях утворюється дієслово to nail — прибивати цвяхами ), тоді як в українській мові нове слово утворюється із старого звичайним додаванням префікса або суфікса (молот — молотити). Наведені вище відмінності не вичерпують граматичних особливостей англійської мови порівняно з українською. У цьому блозі ви знайдете опис головних граматичних властивостей англійської мови не тільки відмінних від граматики української мови, а й схожих з нею.